02 вересня 2019 22:00
495 Переглядів

Як дивитися "Вигадане кохання" Ксав'є Долана?

Якщо вам зізнаються у коханні – не вірте. Якщо ви закохалися – заперечуйте. Таке почуття – не метелики у животі, а страждання й руйнування. Знищує все, що було до і станеться після. Особливо дружбу. Потім – спустошує. Найважче розпізнати, де було кохання вигадане, а де справжнє. Щоб розібратися, можна ночами лежати на підлозі під саундтрек із “Виживуть тільки коханці”, думати й впадати у меланхолію. Або ж переглянути фільм канадського режисера Ксав’є Долана “Вигадане кохання”.

 

Безымянный Френк, Ніко і Марі

 

Рік: 2010

Жанр: естетично красива і інтелектуально наповнена драма.

Акторський склад: Ксав’є Долан (Френк), Моня՛ Шоркі՛ (Марі), Нілс Шнайдер (Ніко).

 

Про що?

Марі і Френк, друзі з дитинства, на вечірці зустрічають Ніко. Хлопця, який щойно переїхав до міста й заводить нові знайомства. Його волосся – золоті кучері. Подих – запах вина. Слова – цитати французького романіста Марселя Пруста. Ніко запрошує Френка і Марі на каву, а потім грає хованки в лісі. Як не закохатися в такого юнака? За прийнятою суспільством версією цього почуття, в яку вірять Марі і Френк, ніяк. Утім, вони кохають не справжнього Ніко, а створений ними образ. Між ними виникає боротьба за серце хлопця. Марі надсилає інтимну лірику Катулла поштою. Френк каже Ніко в обличчя “Je t'aime”. Проте питання стрічки не в тому, кого обере золотоволосий юнак, а в тому, як страждають герої.

 

шнп.png

 

“Я хотів показати людям, наскільки ми поверхові у коханні” – Ксав’є Долан.

Аби не перенасичувати фільм почуттями “невротичних маніяків” (Марі і Френка), Ксав’є Долан додає шматки інтерв'ю з пересічними людьми. Вони розповідають історії кохання, нещастя й страждання. Так глядач може поглянути на проблему з різних боків.

 

d188d0bdd0bf-1.png Ніко і Марі розмовляють про Френка

 

У діалозі між Ніко і Марі кристалізується головна думка фільму:

– Ей, Марі, я люблю тебе . – Я тебе теж люблю, Ніко. – І Френка люблю. Він такий… трохи сором’язливий і… – Занадто чутливий? Ну, він романтик у душі. Він любить фантазувати. – Як це фантазувати? – Він уявляє, що… ще нічого такого, а йому вже здається, що це серйозно, що він закоханий, що це глибоко. Знаєш, для нього сказати “Я люблю тебе” – те саме, що “Я тебе кохаю”.

 

les_amours_imaginaires_05.jpg__580x2000_q85_subsampling-2
Злість Марі

Кольори

Стан героїв можна визначити за одягом. На початку Френк носить різнобарвне вбрання. До кінця фільму на ньому більше синього – символу смутку. Домінантне почуття Марії – злість. Слабкий відтінок червоного на її одязі поступово сильнішає й стає кривавим у фіналі.

 

шнп.png Сум Френка

 

Кольористика тла також виражає почуття. У фільмі є чотири інтимні сцени у супроводі сюїти віолончелі Баха. Домінантний колір кадру важливий для розуміння стану героїв. Марі – червоний: злість через те, що Ніко не закоханий в неї. Марі – жовтий: передчуття розставання з ним. Френк – зелений: надія на те, що Ніко покохає його. Френк – синій: смуток через відмову.

Важливим елементом усієї творчости Долана є осінній жовтий ліс. Герої, проходячи крізь нього, розходяться. Жовтий – колір розлуки. Кожен іде сам. Розрізнений і одинокий. Це нагадує прохід Еврідіки, Орфея і Гермеса по Аїду. Для героїв фільму цей момент такий самий болючий, як і для персонажів грецької міфології.

 

ча.png

 

Камера

Долан знімає героїв зі спини, не показуючи лиця. Важко зрозуміти, що вони відчувають у ці моменти. Наче приховують від глядача почуття, не бажають ділитися. Крім цього, з такого кута ми бачимо те, що й вони. На противагу таким кадрам Долан знімає в анфас, ламаючи четверту стіну. Герої говорять про своє кохання глядачу в очі.

Вибір кадру залежав від бачення актора/ки. Якщо вони відчували, що їхній персонаж не хоче ділитися емоціями – кадр знятий зі спини. Якщо в актора було відчуття, що герой хоче уваги – в анфас.

Іншим важливим прийомом режисера є зйомка лиця актора з високого кута над ним. Вона відображає осуд, зверхність того, хто слухає. Або бажання, щоб на їхнє життя подивилися зверху, дали оцінку. Глядач завжди є не поряд з героєм, а вище за нього, ніби  вже пережив це.

Уповільнена зйомка – одна з головних рис творчости Долана. Вона використовується в моменти одкровення, перформансу і найвищого смутку або радости. Час втрачає значення і уповільнюється, стає неважливим. Зазвичай в парі з музикою такі моменти відображають самопочуття героїв. Вони почуваються, як у фільмі. Зрештою, ми всі себе так іноді уявляємо.

 

Звідки взялася ідея?

Ксав’є Долан каже, що це “неглибока” стрічка. Вона про банальні речі. Кохання Марі і Френка – вигадане, уявне. Вони “закохуються” з відчаю. Мабуть, аби втекти від своїх проблем, свого маленького життя, своєї самотности. Тому у стрічці немає сцен, де герої плачуть. Це занадто банальна історія. Сльози лише додали б мелодраматичности.

“Моя стрічка про вигадування кохання. Про те, як ми у цій епосі переймаємося більше поняттям його “ідеальности” і створюємо такі ж “ідеальні” образи, ніж насправді закохуємося в справжніх людей”.

 

888рп.png

 

Чим надихався режисер?

“Вигадане кохання” – автобіографічний фільм. Долан його знімав радше для себе, ніж для глядачів. Ця стрічка була важлива режисеру, аби розібратися в собі, своєму коханні. Тому він і зіграв Френка, одного з двох головних персонажів. Лінія дружби Марі і Френка була створена. Вона рухає сюжет. І показує наскільки вигадане кохання руйнує міцну довготривалу дружбу  – щось насправді реальне. Проте Долан не хотів зробити з цього притчу. Радше показати свою історію. Висновки кожен робить сам.

Творчість Ксав'є Долана самобутня. Він знімає про особисте, а тому близький глядачам. Якщо у вас не було схожого досвіду, то здобудете його, переглянувши стрічку.

Страждати можна з багатьох причин. Але робити це потрібно передовсім  красиво. Вмикайте сюїту для віолончелі Баха й уявляйте, що ви у фільмі. У фільмі Долана.

Олексій Гаврилюк