18 червня 2020 20:56
136 Переглядів

Як дивитися “Людину, яка впала на Землю” Ніколаса Роуга

“Людина, що впала на землю” — стрічка, яка буквально стала відкриттям британського кіно у 70-ті. Тема чужоземности, космосу, інопланетности,  наукових девайсів і дослідів надала їй смак інноваційности й певної таємничости. А Девід Бові, який зіграв тоді свою першу головну роль, показав світові, що не лише знаковий музикант, а й хороший актор. 

 

Жанр: наукова фантастика, драма
Рік: 1976
Країна: Велика Британія
У ролях: Девід Бові, Кенді Кларк, Ріп Торн та інші

 

Сюжет

Вперше ми зустрічаємо героя, коли він буквально падає на Землю. Не відразу розуміємо, хто це, і чому босоногий так жадібно п’є воду. Згодом через дуже важливі та приховані деталі бачимо, що Томас Джеремі Ньютон — інопланетянин, батько, місіонер. Він прибув, аби здобути воду для своєї планети та вмираючої сім’ї, яка залишилась чекати батька вдома. Чужоземець швидко пристосовується до життя на Землі. Він патентує досі небачені людям винаходи, скоро багатіє та створює великий бізнес. Його знання феноменальні, що й дивує усіх. Однак головна мета героя — створити космічний корабель і повернутись додому з водою.

 

Проте герой не врахував, що мирні люди, окрім природних благ, мають ще й інший світ, повний тілесних насолод, слабкостей та розпусти. Зустрівши Мері Лу, майбутню дружину, він знайомиться з алкоголем, телебаченням, інтимною близькістю. Згодом він повністю падає у лоно людських залежностей. А це, зрештою, і стає головною перепоною у виконанні місії. 

 

Про режисера

Ніколас Роуг — британський режисер та кінематографіст. Він доволі яскрава особистість в кінематографі минулого століття. Йому також належать такі стрічки як “ Не дивись зараз”, “Відьми”, “Перформанс” та інші. Особливість Роуга — вміння відобразити потаємні грані людської природи з усіма слабкостями та залежностями. Яскраві кольори, цікаві операторські рішення та новаторські сюжети характеризують кіномову Роуга. Йому також вдавалось вміло підібрати головних героїв стрічок. Так, наприклад, зірки тієї епохи Дональд Сазерленд та Джулі Крісті зіграли у фільмі “Не дивись зараз”, а Девід Бові ідеально підійшов для образу прибульця в “Людині, що впала на Землю”. Однак попри своєрідний стиль та відвертість фільмів Роуга, вони не є сприйняті широкою аудиторією, їх радше відносять до інді жанру. 

 

Стиль “Людини, що впала на Землю”

Окрім тогочасних новітніх технологій, у фільмі присутні ще багато особливих деталей, на які варто звернути увагу. Зокрема, мова про операторські рішення, символи та значення. 

Зйомка фільму оригінальна. Тут ми можемо засвідчити прийом обертання камери на 360 градусів. Камера так ніби слідкує за героями, проводить їх поглядом. Кадр часто зближується з героєм, глядач ніби дивиться на реакцію, емоцію під мікроскопом. Фільм пронизаний дуже детальними та близькими кадрами, особливо це стосується облич героїв. А коли такий прийом застосовується до пейзажів, з'являється відчуття, наче ти просто розглядаєш все крізь лінзу бінокля і граєшся то зближуючи, то віддаляючи. 

 

Помітним явищем протягом всієї стрічки є паралелізм. Постійно протиставляється те, що відбувається навколо Ньютона, і те, що водночас живе в його уяві. Радісні моменти на Землі йдуть поряд із щастям на своїй планеті. Також паралельними є і сцени з життя інших героїв. Так, наприклад, перформанс двобою відбувається паралельно зі сценою дикої пристрасті між іншими героями, Натаном Брайсом і його студенткою. 

Окреме місце у стрічці посідає світло. Ні, це не про яскравість в кадрі. Вже з перших сцен творці фільму граються саме з джерелами світла. Томас Джеремі втамовує спрагу, а сонячні промені омивають його риси обличчя. Сцена, що починається із настільної лампи, вогні міста, світлова куля в космічному кораблі тощо — все це постійно нагадує то про космічний зв’язок, то про звичне земне життя. 



Глибинні сенси 

На перший погляд може здатись, що цей фільм — це такий собі приклад початкової фантастики. Хоч стрічка і пронизана темою космосу, хоч в ній і багато дивних машин-винаходів, і хоч весь акцент зміщено на адаптацію чужоземця до “земних” реалій, це кіно зовсім не про науку. Тому не варто очікувати міжгалактичних батлів та екшну, що захоплює подих. 

Якщо помічати глибинні сенси, то ця стрічка — про особисту драму, вона про наш, чисто людський, занепад. Провідними проблемами, про які фільм буквально кричить, є  алкогольна залежність, зрада та відчуження особистости. Як не парадоксально, але що більше Ньютон спілкується з людьми, то більше впливу вони мають на його життя, то мізернішим воно стає. 

Досить багато питань виникає під час перегляду стрічки, адже тут зібрано стільки деталей, що залишається лише здогадуватися, як було насправді. Але те, що нам стає відомо точно: “Людина, що впала на Землю” дуже глибоке і драматичне кіно. Воно про самотність, втрати і відчуженість. Але ще більше воно про нас, подеколи втомлених і слабких мирних жителів Землі. 

 

 

Інна Волоська