06 травня 2020 11:10
774 Переглядів

Як дивитися “Меланхолію” Ларса фон Трієра?

“Насолоджуйтеся, поки все не скінчилось” –

Гебі, мати нареченої 

 

Датський режисер Ларс фон Трієр – автор чи не найбільш відвертих і тонких психологічних фільмів ХХІ століття. Його стрічки “Меланхолія”,  “Антихрист” і “Німфоманка” кінокритики поєднали у “трилогію депресії”, де кожен фільм через психологічні розлади героїв та красиве навіженство візуального ряду розкриває людську сутність. 

“Меланхолія” – фільм-катастрофа, фільм-передчуття і фільм-смерть. З’ясовуємо, як бути сумною нареченою, тривожною матір’ю та інертним спостерігачем загибелі планети і чому нікому не вдасться померти красиво.

 

Melancholia and The Infinite Sadness | 25YL | Sci-Fi

 

Рік: 2011

Жанр: драма, фантастика

Акторський склад: Кірстен Данст, Шарлотта Генсбур, Шарлотта Ремплінг, Стеллан Юн Скашґорд, Александр Скашґорд, Джон Герт та інші 

 

Сюжет і герої

 

Стрічка поділена на дві частини: “Жюстін” і “Клер” – за іменами двох сестер. 

Та починається фільм із прологу – склейки кадрів, яка показує глядачеві загибель Землі від Меланхолії – не депресивного стану, а невеликої бірюзової планети. Раніше вона ховалася за Сонцем, а тепер стрімко йде на зіткнення із Землею. І коли людство вже, нібито, знищено, ми опиняємось у першій частині стрічки, яка передувала катастрофі – на весіллі Жюстін.

Жюстін (Кірстен Данст) сміється, демонструючи зворушливі ямочки на щічках, цілується з коханим Майклом (Александр Скашґорд), наречені запізнюються на святкування, через що весело сваряться з педантичною сестрою героїні Клер. 

На екрані – глянцева картинка: модні сукні та костюми гостей, розкішний маєток. Таке життя пасує молодій вродливі Жюстін, та чи є воно справжнім не знає ані героїня, ані режисер. Тож недивно, що першу фразу не “на публіку”, а нареченому героїня промовляє аж на 50-тій хвилині стрічки. Поміж гучної музики й ігристих напоїв, Жюстін поступово впадає в апатію. Клер і Майкл, здається, єдині, хто це помічають і намагаються збадьорити дівчину. Безуспішно. 

 

melancholia: melancholia movie review

Весілля Жюстін

 

Усе та ж героїня тепер тікає зі свята кататися полем для гольфу – аби хоч кудись рухатися, кохається із незнайомцем на тому самому полі – аби хоч щось відчути. Урешті-решт, гучно свариться з роботодавцем і кидає новоспеченого чоловіка. 

Тендітні смарагдові ліси навколо маєтку видаються для Жюстін в’язким болотом, власне життя – кублом зі сплутаної сірої пряжі, з якого не втекти.

Інша втікачка фільму – Клер (Шарлотта Генсбур). Щоправда, вона вже у другій частині намагається сховатися не від себе, а від власного страху. 

 

chapter one {Prelude and Earth's Death: Depression and the ...

Жюстін та Клер з чоловіком напередодні кінця світу

 

Життя Клер показово ідеальне: коханий чоловік, маленький син. Вони власники маєтку, у якому святкувала весілля Жюстін, з полем для гольфу, конюшнею та верандою, з якої родина збирається спостерігати унікальне явище – наближення Меланхолії. Всього цього враз може не стати.

 

Melancholia: when worlds collide, beautifully – fxguide

Наближення Меланхолії

 

Чоловік (Кіфер Сазерленд) закидає Клер астрономічними дослідженнями, згідно з якими, кінця світу не станеться і Меланхолія пройде повз. Та героїня Генсбур продовжує панікувати та хвилюватися за майбутнє сина. Даремно – тікати все одно немає куди. 

 

– Земля – це зло, не треба за нею сумувати.

– Але де ж тоді зростатиме Лео?

 

 Далась вам эта «Меланхолия» — История — Кино — OpenSpace.ru

 

Якщо в першій частині, Жюстін – неврівноважена й шалена через депресію, то у другій – ці риси трансформуються у морозне байдужжя. Тепер вона – не наречена, що сходить з глузду, а єдина, хто мислить тверезо. На пропозицію Клер, яка до останнього прагне богемного життя, зустріти кінець світу за келихами вина, Жюстін вибухає чорним сарказмом. І цей гумор без жодної дії видається здоровішим за всі намагання її сестри кудись рухатися і щось робити.

 

Естетика 

 

Кінострічка сповнена смарагдово-блакитних барв. Вони скрізь: у декорі маєтку, у гольфових полях, у лісах навкруги, у кольорі М(м)еланхолії. Останнє стосується і планети, і стану Жюстін. 

У фільмі рекордна кількість цитат і алюзій на відомі твори живопису. Навіть для фон Трієра, який полюбляє цей прийом кіномови. Тут і прерафаелітська “Офелія”, і Брейгель, і Клімт. Здається, режисер спеціально вивів наречену зі святкової зали до бібліотеки з купою альбомів із репродукціями митців, аби вона зустріла вічне серед минучого. Як пізніше зустрічатиме смерть серед метушні.

 

Кадры из фильма «Меланхолия» Ларса фон Триера - Газета.Ru | Фото

Жюстін у меланхолії

 

У “Меланхолії” багато різких рухів камери. Вона трясеться, знімає “з рук” – здається, що ми бачимо все очима героїнь. Камера стрімко змінює величину планів – фокусується на обличчях персонажів, які часто відчувають контрастне до загальних планів. 

Кінець світу у фон Трієра – не у вогні, а у воді та зелені, залитих блідим бірюзовим  світлом. Режисер переконує, лічені години до катастрофи – час засмагати вночі під світлом планети, що несе загибель людству і слухати увертюру Вагнера до “Трістана та Ізольди”, поки навколо падають мертвими птахи. І навіть Клер на якийсь час усвідомлює, що Меланхолія, а, отже, і смерть – “така дружелюбна”. 

 

Фильм Меланхолия (Melancholia): фото, видео, список актеров ...

 

“Меланхолія” – витончене естетське шаленство без зайвої романтизованости про те, як апатія відтінює радісні події та як підкреслює безвихідь. Головний парадокс стрічки у тому, що вона дає життєствердну енергію, демонструючи смерть. Адже Меланхолія не змінить траєкторію і катастрофа станеться. А марна метушня лише згубить смак останніх хвилин.

 

Стася Лісовіна