26 січня 2020 12:38
253 Переглядів

Як дивитися "Нам потрібно поговорити про Кевіна" Лінн Рамсі?

"— Чому ти мене не вбив?

— Я не міг вбити свою аудиторію."

 

Існують зв’язки, які важко пояснити. Часом вони емоційні, часом родинні, а часом такі, що не піддаються жодним поясненням. Єва і Кевін. Матір і син.  Маніпуляція, ненависть, образа, ніжність. Яка вона, ціна нелюбові? Стрічка "Нам потрібно поговорити про Кевіна" дає аж надто вичерпну відповідь.

 

Кадр із фільму "Нам потрібно поговорити про Кевіна"

 

Рік: 2011
Жанр: психологічний трилер, драма
Акторський склад: Тільда Свінтон, Езра Міллер, Джон Рейлі

Про що?

Єва щаслива: вона успішна письменниця і має чоловіка, єдиним недоліком якого є те, що він хоче дитину. Жінка не те, щоб проти, але перспектива змінити безтурботне життя на дитячі підгузки її не тішить. Однак, це стається. Важка вагітність, пологи, немовля, яке мовчить тільки тоді, коли спить, дитина, єдиним бажанням якої є нашкодити матері. І якщо в дитинстві це “невинні” витівки на кшталт обстріляти з водяного пістолета улюблені шпалери Єви фарбою, то пізніше вони перетворюються на злочин. І хто в цьому винен: матір, яка постійно повторювала немовляті, що була щасливою, допоки він не народився? Чи батько, який був переконаний, що із хлопчиком все гаразд, що Єва все вигадує і ніякий психолог Кевіну не потрібен? Чи, може, їм просто не пощастило і в них народилася дитина-психопат? Важко сказати однозначно. Для когось відповідь – це остання репліка Кевіна. Для когось – останні жести Єви. Для когось – її немає. Знаємо одне: у кожного з персонажів є те, що треба прийняти.

previous arrow
next arrow
Slider

Як знімали фільм?

Фільм знятий за мотивами однойменного роману Ліонель Шрайвер. Книжка написана у формі листів Єви, яка розповідає про свій емоційний стан чоловікові після вчинків Кевіна. Для того, щоб максимально це передати, режисерка використовує паралельно дві сюжетні лінії: перша розповідає про події, які відбуваються у теперішньому часі, друга – спогади Єви про свого сина в хронологічній послідовності. Виникає враження, що вона шукає момент, коли все пішло шкереберть. Із першої сцени ми знаємо: трапилося щось жахливе. І нехай там поки не справжня кров, а всього-лиш фестиваль помідорів десь в Іспанії (напевне), але відчуття напруженості і запитання “чому?” протримається до кінця.

Лінн Рамсі написала сценарій, для реалізації якого потрібно було 12 мільйонів доларів. Однак, через проблеми з фінансуванням, зняти стрічку не вдавалося впродовж п’яти років. Пізніше режисерка вирізала деякі сцени та скоротила бюджет до семи мільйонів. Фільм зняли за 40 днів.

 

Свінтон, прочитавши сценарій, одразу захотіла зіграти Єву. Режисерка згадує: “Тільда, швидше за все, не була б моєю першою кандидаткою на цю роль. Але її ентузіазм був надзвичайним і він був добре зреалізований у перформансі. Вона просто влучила в яблучко, а це було важко, бо Єва, по суті, пасивний персонаж, Тільда ж повністю наповнила її”. Сама акторка про роботу з Лінн сказала: “Вона справжній геній і постійно знімає фільми в своїй голові. Вона один із тих рідкісних режисерів, які створюють такі стрічки, яких би просто не було, якби вона їх не зняла”. На відміну від Свінтон, новачку Езрі Міллеру було важче: перед ним режисерка прослухала більше 500 підлітків, які хотіли отримати роль. Однак, те, як Езра зіграв одну з головних сцен у фільмі переконало Рамсі взяти саме його. І недарма: актор розповідав, що деякий час після прем’єри “Нам потрібно поговорити про Кевіна”  його друзі уникали бути з ним наодинці. Мовляв: не ображайся, ти, звісно, наш друг, але сам розумієш.

previous arrow
next arrow
Slider

Чим надихалась режисерка?

Лінн про це багато не говорить. Каже, що любить фільми шведського Інґмара Берґмана, Райнера Вернера Фассбіндера та Джона Кассаветіса. Своїми творчими наставниками вважає фотографів Нен Голдін і Річарда Біллінгема, кінорежисерів Терренса Маліка, Андрія Тарковського й того самого Роберта Кассаветіса. Також вона відзначає великий вплив на свою творчість книжки Роберта Брессона “Нотатки про кінематографістику”.

Не останню роль зіграли стосунки в її сім’ї. В одному з інтерв’ю Лінн згадує: “У нашій сім'ї завжди була напруга: хтось постійно все псував, а тоді повертався із пробаченнями. Так мій брат вчиняв із мамою. Думаю, вони часом справді одне одного ненавиділи. Іноді в її очах був цей погляд: "Виродок! Ненавиджу тебе". Але зрештою, вона завжди пробачала йому. Це така материнсько-синівська штука, вид первісної взаємозалежності. Безперечно, я використала це, створюючи образ Кевіна".

 

Кадр із фільму "Нам потрібно поговорити про Кевіна"

 

То що це таке?

"Це важка подорож до психіки відчуженої дитини", – відповідає Езра Міллер. "Це історія кохання і військовий фільм", – каже Свінтон. Лінн Рамсі підсумовує: "По суті, це любовна історія: збочена, зіпсована любовна історія матері, яка має суперечливі почуття до материнства, і сина, який зневажає її фальш, але прагне її уваги".

Марія Глух