12 січня 2020 12:02
49 Переглядів

Як дивитися "Ікло" Йорґоса Лантімоса?

“Сьогодні у нас такі нові слова: море, автострада, екскурсія і карабін. Море – це шкіряне крісло з дерев’яними ручками, схоже на те, яке стоїть у нашій вітальні. Наприклад: “Не стій на ногах, сідай на море і спокійно поговори зі мною”. Автострада – це дуже сильний вітер; екскурсія – це надміцний матеріал, який використовується для підлоги…”

“Вдома потрібно бути до 22. Інакше нікуди більше тебе не відпущу”. “Сама на поїзді ти не поїдеш”. “Добре, що ти припинила з ним спілкуватися, він мав на тебе поганий влив”. Знайомо? Йорґосу Лантімосу – до болю. Тому він цей біль перебільшив і створив абсурдну стрічку про ідеальну сім’ю в ідеальних умовах з ідеальними правилами. Озирніться назад. Скільки понять у вашому житті залежить від того, як це пояснили батьки? “Ікло” допоможе полічити.

previous arrow
next arrow
Slider

Кадри з фільму “Ікло”

 

Рік: 2009

Жанр: драма, горор, трилер, комедія (?)

Акторський склад: Христос Стергіоглу, Мішель Веллі, Ангелікі Папуліа, Марі Цоні, Христос Пассаліс, Анна Калетзіду.

Про що?

Літнє подружжя та їхні три двадцятирічні дитини живуть у будинку з красивим басейном, доглянутою територією та височезним парканом. Літаки для них – це іграшки, приклеєні до неба, а коти можуть атакувати людей з молотками. Зверніть увагу: це не наукова фантастика. Це лише наслідки виховання у цій родині. Діти не контактують із зовнішнім світом. Більше того, вони ніколи його не бачили. А ще, не знають про існування телефона і вагіну називають клавіатурою. Світ – жорстокий. Батьки хочуть їх від нього захистити. Але, можливо, будь-який світ створений нами стає таким? Бо у цій ідеальній садибі ми стаємо свідками інцесту, насильства та дуже-дуже-дуже зламаної психіки. І коли єдина героїня, яка має ім’я, Крістіна, вдирається у будинок, замість того, щоб засудити такий камерний світ, вона грає за його збоченими правилами. Увага: ви часом будете сміятися під час перегляду. І це теж частина гри.

previous arrow
next arrow
Slider

Кадр з фільму "Ікло" 

Звідки взялася така ідея?

Йорґос, як і під час створення “Лобстера”, просто думав про сім’ю та виховання: як це влаштовано, як ми обираємо, що розповідати дітям, як ми впливаємо на їхній світогляд. Одного разу його друзі оголосили про заручини і він пожартував. Пожартував невдало: про те, що всі сім’ї зараз розлучаються, багато дітей виховують матері-одиначки й тати-одинаки. Замість того, щоб дорікнути другові за несмішний жарт, наречені почали захищати свою ще не створену сім’ю і відмежувалися від Йорґоса настільки, що він подумав: “Чорт, класний буде фільм!” Пішов до свого друга Ефтиміса Філіппоу і вони сіли писати сценарій.

Режисер закарбував у стрічці традиційні погляди на родину: патріархат. Головний тут батько. Тільки йому дозволено виїжджати за межі садиби. Він працює на нудній фабриці і забезпечує своїй сім’ї усе найкраще, бо він їх любить. До божевілля. І хоче їх захистити, як і друзі Йорґоса. Саме він з докором каже своїй доньці: “Сподіваюся, у твоїх дітей буде поганий вплив і вони матимуть жахливий характер”. Його улюбленець – син. Для нього він йде на ризик і привозить із зовнішнього світу жінку, щоб задовольняти сексуальні бажання дитини. Доньок не посвячують у сексуальність. Вони зростають у консервативних поглядах батьків. Тому для них нормально лизати один одному тіло, бо воно не має ніякого значення. Поки батьки про це не дізнаються.

Кадр з фільму "Ікло"

Чому фільм такий жорстокий? Бо діти жорстокі. Згадайте дитячі майданчики: крики, бійки, укуси, бажання дослідити все: від трави до порогів болю. Йорґос показує, що трапиться, якщо цю дитинність і цікавість не випустити назовні. Окрім бійок, ми бачимо страшні танці дівчат, які схожі на намагання вивільнитися з пут, та ігри зі смертю в басейні.

Йорґос не лише режисер кіно, але й театру. Тому, підбираючи акторів, він звернувся до кількох своїх знайомих. А ще взяв до складу співачку саме через те, що вона ніколи не грала. Бо режисерові не подобається, коли актори вмикають свою майстерність, намагаються проникнути в свідомість свого героя і думають, що тут вони мали би бути сумними. Він працює з ними фізично. Змушує їх стерти зі своєї голови будь-які поняття, бо всі вони так само вигадані суспільством, ви в цьому переконаєтеся. Актори роблять те, що він скаже. “Якщо я скажу актрисі, що вона щоп’ятьсекунд облизує зуби язиком, стає зрозуміло: героїня засмучена. Ніякої штучності. Лише факти”. Його зйомка з обрізаними обличчями лише підтверджує: мова тіла часом має більше ваги, аніж мовлення.

previous arrow
next arrow
Slider

Кадр з фільму "Ікло"

Режисер залишив фільм відкритим. Він справді знімав його про сімейну гіперболізацію, але безмежно тішиться, коли люди бачать між рядків грецьку диктатуру, проблеми домашнього навчання, страх перед тероризмом за межами будинку. Ні, Йорґос цього всього не вкладав і ніколи про це не думав. Але фільм для того і створений, щоб ми з вами його домислили. І почали боятися виховувати своїх дітей. І не хотіли розповідати про це мамі. І дійшли до повного знецінення всіх своїх цінностей. Зрештою, кожному свої висновки.

 

Чим надихався режисер?

Йорґос, як завжди, уникає коментарів щодо свого натхнення. Він взагалі не уявляє, який вигляд матиме його фільм, поки не пройде кілька днів зйомок. Працює тільки його підсвідомість. І нам, як і багатьом критикам, видається, що вона товаришує з Луїсом Бунюелем. Бо, якщо на його екрані секс – це обов’язково збоченство і відхилення від норми. У Лантімоса так не лише із сексом, а з усім: сім’єю, коханням, дружбою. За людиноненависництво його порівнюють з австрійським режисером Мікаелем Ханеке, але, дивлячись драми і трилери останнього, ніхто не буде сміятися. Нам найбільш доречним здається порівняння з театром абсурду Семюела Бекета, а саме з п’єсою “Кінець гри”. У цій виставі головні герої заточені в будинку, бо ззовні стався кінець світу. Але ми не знаємо, чому і чи стався він насправді. У нас є Хамм, господар, і його названий син, Клов, який беззастережного слухає першого. І головне, абсурдністю чого надихався Йорґос: мова.

Хамм. Вчора! Що це означає? Вчора!

Клов (розлючений). Це означає до того чортового моменту, коли почався цей клятий день. Я вживаю ті слова, яким ти сам мене навчив. Якщо вони більше нічого для тебе не значать, навчи мене іншим. Або дозволь мені мовчати.

А може, море – це справді шкіряне крісло з ручками?


Кадр з фільму "Ікло"

Йорґос Лантімос про те, як досліджувати себе, розглядаючи стілець:

“Мені подобається дивитися фільм, коли мені нічого не вказують. Ось що таке кіно - воно повинне показувати зображення і змушувати людей вкладати в нього все самостійно. У вас є зображення стільця – нерухомий знімок. Деякі бачать це як потворний стілець, інші – красивий. Або хтось пішов, або хтось прийде. Я думаю, саме так має працювати кіно”.

Дарія Гуцалюк