12 травня 2020 22:44
718 Переглядів

Як дивитися «Убий своїх коханих» Джона Крокідаса

«Деякі речі, якщо ти полюбив їх одного разу, назавжди стають твоїми, а якщо ти намагаєшся їх відпустити, вони, зробивши коло, знову повертаються до тебе, вони стають частиною тебе або убивають тебе» – ці слова лунають на початку картини режисера Джона Крокідаса «Убий своїх коханих» про біт-покоління. Ці ж слова лунають наприкінці. Все в житті – циклічне, а ми, приходячи у світ, рухаємося по колу, розірвавши яке, переходимо в інше. Цього торкався у своїх творах Вільям Батлер Єйтс, ірландський поет і драматург, із цим стикаються герої кінострічки, які звертаються до нього по натхнення. Що дає нам цей безперервний коловий рух, до чого може призвести та чому навчити? Крокідас мистецьки рефлексує на ці питання, а ми розповідаємо про естетику, проблематику та геометричну специфіку кінопродукту його роздумів.

 


Берроуз, Гінзберг, Карр та Керуак

 

Рік: 2013

Країна: США

У головних ролях: Деніел Редкліфф, Дейн ДеГаан, Бен Фостер, Майкл С. Голл, Джек Г’юстон, Елізабет Олсен та інші

Засновано на реальних подіях та книзі Джека Керуака і Вільяма С. Берроуза «І бегемоти зварилися у своїх басейнах»

 


Керуак, Гінзберг та Карр в університетській бібліотеці

КОЛО

Сюжет картини можна умовно розділити на дві лінії. Вони не чергуються чи змінюють одна одну, а є у стані перманентного взаємного проникнення, даючи змогу розглянути загальну історію з різних аспектів і ракурсів. У центрі першої лінії – бітники, які сприяли зародженню та розвитку цього руху: юний, захоплений поезією студент Аллен Гінзберг, письменник-початківець Джек Керуак, наркозалежний виходець із заможної родини Вільям Берроуз та ідейний вільнолюбний Люсьєн Карр. Історія кожного з них так чи так –  важлива. Втім, із перших сцен кінострічки бачимо: основним персонажем виступає Гінзберг. Він – молодий, сором’язливий, дещо невпевнений у собі – приїздить на навчання до Колумбійського університету, де знайомиться з іншими героями. Це стає переломним моментом для хлопця: він розриває коло свого «минулого» життя, сповненого рутини та сімейних труднощів, і потрапляє до нового циклу послідовного розвитку персонажа. Його початок знаменує заснування мистецького угрупування «Нове бачення». Так Аллен із товаришами кидають виклик консервативним догматам, які обмежують, поневолюють революційну силу їхньої думки. Вони прагнуть створити нові літературні напрями та форми, аби пропагувати свободу творчого вияву та розповідати про життя, яким воно є.

Друга сюжетна лінія формується довкола особистих відносин Гінзберга та Карра. Водночас вона знайомить нас із Девідом Каммерером – товаришем Люсьєна, палко у нього закоханим. Одержимість Девіда змушує переслідувати юнака по Америці, що врешті приводить його до Колумбійського університету, де розгортається більшість подій картини.

«Деякі речі, якщо ти полюбив їх одного разу, назавжди стають твоїми, вони, зробивши коло, знову повертаються до тебе…». Коло. Саме на цю геометричну фігуру структурно подібна сюжетна складова стрічки. Проявляється це, передовсім, візуально: в історію нас «вводять» та «виводять» із неї ідентичними кадрами. Та аудіально: на початку та наприкінці ми чуємо ту саму  фразу. Свого роду циклічними виступають і події. Зокрема це стосується розвитку персонажа Гінзберга: контекстуально він завершує у точці, із якої почав, лише психологічно, внутрішньо іншим – зрілим і досвідченим. Здається, хлопець знову готовий розімкнути старе коло та ступити на шлях нового.

 


Дейн ДеГаан в ролі Люсьєна Карра

 

ТРИКУТНИК

Тут він – романтичний. «Аллен Гінзберг – Люсьєн Карр – Девід Камеррер»: на цьому будується основа психологічна проблематика картини. Стосунки ревнивого Каммерера та незалежного Карра – історія невзаємної одержимости, що приносила більше гіркоти, аніж задоволення, і врешті вилилася у трагедію. Знайомство ж Гінзберга із Люсьєном не лише дало старт революційній мистецькій течії, а й пробудило у першому незнані до того почуття. Люсьєн розкрив у Алленові природні сторони, первинно пригнічені тогочасним наскрізь гомофобним суспільством. Він показав йому «іншу» пристрасть, що врешті органічно вкоренилася в ідентичності юнака. Відтак, чи була їхня недовготривала дружба випадковістю? Певно, що ні. У цьому виявляється одна із найголовніших ідей стрічки: усі люди, що трапляються нам на життєвому шляху, так чи так відіграють конкретну роль, а, отже, їхню участь, якою б вона не була, не варто оскаржувати чи знецінювати.

 


Аллен Гінзберг та Люсьєн Карр

 

ЕСТЕТИКА

Естетика кінострічки – у деталях. Старі фотознімки, незліченні рукописні нотатки, вінілові платівки, вінтажні пастельні квіткові шпалери, саксофони – усе це передає дух епохи: джазово-літературний вакуум на межі консервативного минулого та незвіданого повоєнного майбутнього. Тут зароджуються революційні мистецькі течії, тут формується наркокультура, тут кидають виклик цензурі. Миготлива, мобільна, тремтлива, ніби плач саксофона, динаміка доби відображена у картині виважено та майстерно.

 


Деніел Редкліфф у ролі Аллена Гінзберга

 

У кольоровій палітрі картини преважають темні приглушені відтінки та пастельні барви. Це впливає на її загальний настрій: врівноважує, робить його меланхолійним. Завдяки цьому сюжетні події, навіть найдраматичніші, сприймаються по-філософськи: як закономірне і невідворотнє, що так чи так мало відбутися. Із візуальною складовою стрічки контрастує її саундтрек. Він нагадує барвисту мозаїку із пристрасного інтелектуального джазу 40-их та більш сучасної імпульсивної, навіть нервової музики. Завдяки цьому загальна динаміка стрічки є живою та гармонійною.

 


Люсьєн Карр та Аллен Гінзберг 

 

«Убий своїх коханих» Джона Крокідаса – це філософська притча про вічну дійсність людських стосунків, обрамлена у контекст специфічної буремної доби. Так стрічка дає змогу не лише рефлексувати щодо сутности взаємин, а й занурює в історію формування течії бітництва, яка надихає самим своїм єством. Розповідаючи про життя реальних людей: Аллена, Люсьєна, Девіда, Джека та інших – картина живе власним життям. Вона пульсує юнацьким максималістським запалом, випромінює світлу та дещо печальну чуттєвість. Сюжетно, настроєво та емоційно кінострічка веде нас «кільцевим» шляхом. «Деякі речі, якщо ти полюбив їх одного разу, назавжди стають твоїми, а якщо ти намагаєшся їх відпустити, вони, зробивши коло, знову повертаються до тебе, вони стають частиною тебе або убивають тебе». Так було, є та буде завжди.

Марія Васильєва