22 червня 2020 13:39
164 Переглядів

Сучасна українська поезія: 3х3. Частина 3

Частина 1

Частина 2

 

Це третя й остання зупинка нашої спільної подорожі світом сучасної української поезії. Продовжуємо говорити про обрані вірші поетів, яких ви могли не знати, але на творчість яких варто звернути увагу. 

 

Мирослав Лаюк

 

[...] Написав на стіні «машиністка» –

і вона почала друкувати все, що я казав,

написав на дев’ятці «шістка» –

і цифри її вигнали зі збірника вправ,

на злі написав «коняка», на коняці – «пасеться в лузі»,

на всіх ворогах написав «дякую»,

на всіх друзях написав «друзі»,

написав «сяйво» на людині, написав «повільні скоріші»,

написав «поезія» на хлібові й скатертині –

і мав книжку віршів.

останнє написав: «Хай не буде ні сіль, ні серпень,

ні світло, ні містерія, ні акація, ні чоло,

а – Троянда,

хай все буде Серце».

І було [...]

“Слова, речі”

 

За що любити?

 

“Медитативність”, “сюжетність”, “спокій” - це якщо в трьох словах про поезію Мирослава Лаюка, яка схожа на сон літньої ночі. Тут може статися все, що завгодно, проте світанок врешті змиває залишки сну, й життя йде далі: ви вчите сороміцькі коломийки, щоб потішити діда, або тягнете старий іржавий холодильник вниз сходами у провулок. Проте день знову перетікає в ніч, аби дати волю розмовам з птахами про власне коріння, дослуханням до серцебиття саранчі, несміливими спробами годувати з рук ведмедів та перешіптуванням з трояндами, яким варто тікати на іншу планету. 

Поезія Мирослава Лаюка – це два боки одного й того життя: часом буденного, часом – захопливого, але неповторного у всіх його проявах. 

 

Лаюк Мирослав — Платформа

 

Що читати?

 

  1. “Серце і його назва”
  2. “никола”
  3. “Інша планета”

 

Куди далі?

 

“осоте!” (2013)

“Метрофобія” (2015)

“Троянда” (2019)



Катерина Калитко

 

[...] я - мигдалина, гіркаве серце межи стулок затиснувши,

ріжу руки усім, хто в долоні мене тримає.

Я отруйний ковчежець злотий.

Я собі маленька тюрма [...]

“Amargo”

 

я не сторож у цьому тумані що сам замки відмикає

і не брат мені він хоч приходив братом нарікшись

так приходить риба метати ікру між каменів

у прогріті сонцем та диханням наші ріки

не щодня приходив чекав такого моменту

щоб колюче мовчання наїжачилося звідусюди

я мов дім що стоїть а він мовби вітер дме

на світанку так холодно пустіть мене добрі люди [...]

“я не сторож у цьому тумані що сам замки відмикає”

 

За що любити?

 

Катерину Калитко читати варто тоді, коли хочеться рушити в мандри так, як це робили на світанку цивілізації наші пращури; коли хочеться йти безіменним пілігримом, писати про те, що трапляється дорогою, визначати шлях за зірками, їсти щось просте та невигадливе, прокидатися разом із сонцем, вірити у мудрість Всесвіту та власну долю, яка важкими непрохідними шляхами веде до справжньої любови, святого миру та тихого спокою.

 

Катерина Калитко / Україна | Мiжнародна лiтературна корпорацiя ...

 

Що читати?

 

  1. “Amargo”
  2. “День, в якому діти побачать першого свого мерця”
  3. “як прожити тепер нам після всього що сталося”

 

Куди далі?

 

“Посібник зі створення світу” (1999)

“Сьогоднішнє завтрашнє” (2001)

“Портретування асфальту” (2004)

“Діалоги з Одіссеєм” (2005)

“Сезон штормів” (2013)

“Катівня. Виноградник. Дім” (2014)

 

Ілля Камінський 

 

Якщо до мертвих я говорю,

лишити маю цю тварину, що у мені,

І буду лиш писати вірша я знову й знов

і аркуш чистий — білий прапор поразки їх.

Коли до них говорю, на межі себе

я маю бути, так житиму, немов сліпий,

що йде кімнатою і не торкає

в ній жодних меблів [...]

[...] Мій сон — лише молитва, Боже.

Я прошу в тебе божевілля, і

мовою, що не моя, кажу

про музику, що нас прокине, музику

в якій наш рух. Все, що кажу,

лише прохання, так темряву

я мушу вихваляти.

“Молитва автора”

 

За що любити?

 

“Я зробив перші спроби писати англійською, бо ніхто з моєї родини не міг прочитати те, що я написав… Я перебував у певному паралельному світі, це була для мене свого роду запаморочлива свобода” – говорить Ілля Камінський, який народився в Одесі, але мігрував із родиною до США. Його поезія – це неочікувана та свіжа суміш пострадянських реалій і американського бітництва та доказ того, що поезія не має меж, не належить жодній з мов та жодній з країн чи культур. 

Поезія Іллі Камінського – життя схоплене та посаджене у невеличкій кімнаті з видом на море. Його поезія – це свобода, у першу чергу свобода виборів: “У тролейбусі повнім, чоловік однорукий сказав, що щасливим я буду лиш в домі своїм. Та свій дім не знайшов, тож і мешканців міста бачу лиш уві сні, де я їх обираю”.

 

Poet Ilya Kaminsky On 'Deaf Republic' | KMUW

 

Що читати?

 

  1. “Танцюючи в Одесі”
  2. “Хвала”
  3. “Ми жили щасливо під час війни”

 

Куди далі?

 

“Республіка глухих” (Graywolf Press, 2019)

“Танці в Одесі”(Tupelo Press, 2004)

“Musica Humana” (Chapiteau Press, 2002)

 

Епілог

 

Отож, це була наша третя й остання мандрівка світом сучасної української поезії. Втім, на те вона й сучасна, що їй немає кінця. Тож, відкривайте нові імена, а ці нехай стануть вам своєрідним уособленням дому. Бо вдома добре і ніколи не страшно бути собою.

Аріна Кравченко