Матеріали з рубрики: Випробування

Коли промовляємо слово “письменник”, про що думаємо? Звичайно, про натовп шанувальників, як у Селінджера, про гучні вечірки, як у Фіцджеральда, про ночі за вином і віршами, як у Рембо, про нескінченні подорожі, як у Керуака, та про щось таке, що є спільним для них усіх, – про внутрішню свободу. 

Проте сьогодні поговоримо про інший бік письменства та тексти, які не мають нічого спільного із романтизацією цього нелегкого шляху.

 

Кнут Гамсун “Голод”

 

Кнут Гамсун – норвезький письменник, автор понад 30 романів, Нобелівський лауреат 1920 року.

Народжений у бідній фермерській родині, яка постійно грузла в боргах, Кнут ще з десятирічного віку був змушений працювати. Втомившись від побоїв та злиденности, вже в 1875 хлопець утікз дому, твердо вирішивши взяти життя у власні руки.

 

Кнут Гамсун: нацистский писатель, ставший отцом модернистской ...

 Перший його текст опублікували у 1877 році. Його вісімнадцятирічний Гамсун написав післядвох років подорожей у якості мандрівного торгівельника. 

“Голод” – дебютний роман письменника, який одразу сприйняли за абсолютне новаторство і читачі, і критика.

“Голод” – це історія журналіста, який намагається прожити на копійки, зароблені з власної творчости. Їх вистачає на кілька днів, після чого герой знемагає від голоду та страждає. Це глибоко психологічний текст, який повною мірою показує життя творця поза славою, його поневіряння та муки творення, які зрештою виявляються нікому не потрібними.

У романі майже відсутня зовнішня дія, а сюжет зосереджений на внутрішніх переживаннях героя, на тому, як творче начало реагує на сильні зовнішні подразники, як людина, попри все, намагається з ними боротися та творити. Композиційно “Голод” є фрагментарним. Це колаж із філософських роздумів, снів, рефлексій, випадкових розмов, яскравих вражень, туманних спогадів, хворобливих галюцинацій, захоплених тирад і монологів-проклять головного героя, якими він фонтанує, хаотично блукаючи містом у пошуках їжі, натхнення, талану та себе колишнього. І ось таким може бути письменник.

 

Джон Фанте “Спитай у пилу”

 

Джон Фанте – маловідомий американський письменник, пам'ять про якого була відроджена завдяки Чарльзу Буковскі. 

Протягом життя його успіх теж був перемінним: неочікувано голосно гримів і так само швидко згасав. Він пройшов через безліч неуспішних спроб, перш ніж хоч один з його текстів був опублікований.

 

John Fante's Los Angeles: LAist

 

І це саме той мотив, який превалює у його другому романі “Спитай у пилу”. Артуро Бандіні судомно пише й понад усе прагне визнання. Краплинами втілюючи свої амбітні прагнення: публікуючи оповідання “Бритва” й нарешті отримуючи платню, за яку він може нарешті дозволити собі щось окрім найдешевших апельсинів, – він хоче більшого – це болісне коло, з якого немає виходу. 

“Спитай у пилу” – свіжий погляд на психологію творця, його внутрішній світ під мікроскопом з усіма можливими ґанджами та складнощами. 

 

Джек Лондон “Мартін Іден”

 

Джек Лондон – чи не найвпливовіший американський письменник ХХ століття. Він теж спробував підняти завісу романтизованости, передовсім через те, що до подібного світогляду просто не був схильним.

Він рано зрозумів, що таке тяжка робота та бідність. Він бачив життя таким, як воно є: продавав газети на вулицях, прибирав пивні, працював на консервній фабриці, плавав уздовж берегів Японії у якості матроса, шукав золото на Алясці. Він знав, що таке важка фізична праця, і розумів, як мало за неї можна отримати. 

 

Биография Джека Лондона, горести и печали великого писателя

 

Письменництво – це не завжди покликання чи великий дар, іноді це свідомий вибір, що формується внаслідок життєвих обставин та праці – саме цю ідею розвиває автор у своєму романі “Мартін Іден”. 

Головний герой – моряк, неосвічений, бідний та простий. Проте він зустрічає дівчину і понад усе прагне справити на неї враження. Він починає наполегливо навчатися, багато читати і врешті вирішує будувати кар’єру письменника, бо дізнається, що журнали платять великі гонорари.

Він уперто йде до мети, попри бідність, відсутність грошей, випадкові заробітки, небажання видавців помічати його як письменника.

“Мартін Іден” – роман про сходження до мрії та про те, як на вершині слави мрія стає фікцією, полишаючи людину, яка пройшла надто великий шлях, ні з чим.

 

Епілог


Такий він – шлях per aspera ad astra. А справжнє мистецтво, кажуть, народжується лише зі страждань, яких письменник зазнає упродовж цього шляху. Вибудовувати мистецькі аксіоми не беремося, але ці три романи точно є тому доказом.

Аріна Кравченко

Published in Література