04 травня 2020 14:06
690 Переглядів

Як читати "Джонатан Лівінгстон, мартин" Ричарда Баха?

«Ми вільні вирушати туди, куди забажаємо, і бути тими, ким є»

Джонатан Лівінгстон, головний герой притчі Ричарда Баха, 159 разів намагався виконати ідеальну мертву петлю, а ми стільки ж разів намагалися придумати вдалий початок для цього матеріалу. Розповідаємо, хто це такий, чому відвідувати друзів, які живуть на островах – не найкраща ідея і чому не варто губити рукописи.

Про що? 

Про мартина Джонатана Лівінгстона, якому життя звичайного мартина видається нудним. Для інших птахів політ – це лише можливість отримати їжу, а для нього – джерело найбільшої радости. Але Джонатан настільки набрид товаришам постійними демонстраціями усіляких фігур вищого пілотажу, що його виганяють зі зграї. Джонатан довго живе на самоті, вдосконалюючи майстерність, доки не зустрічає однодумців, які цінують радість від польоту понад усе.

Хто автор?

Ричард Бах – чоловік, який любить небо більше, ніж землю. В дитинстві Ричард бігав на причал, ховався за дошками та годинами спостерігав, як чайки літають над океаном. А вже у 14 він вперше відчув радість польоту сам, коли колега його матері запропонував їм покататися на аероплані. Відтоді його тягнуло в небо. Під час навчання в університеті Ричард брав уроки пілотування, а згодом кілька років служив у військово-повітряних силах США. Після закінчення служби працював пілотом-каскадером, авіаконструктором та проводив екскурсійні польоти на біпланах. Також Ричард писав оповідання та статті про авіацію, які продавав різним журналам. Його першою художньою книгою був автобіографічний роман «Чужий на Землі», який описує відрядження до Франції під час служби у військово-повітряних силах.

Коли ж автор написав «Джонатан Лівінгстон, мартин», текст розійшовся накладом більше, ніж мільйон примірників і приніс світову славу Баху. За словами Ричарда, він не уявляв і не сподівався, що його книжка матиме такий успіх:

 «Я думав, мене зрозуміють лише ті, хто отримує таку ж насолоду від польотів, але я помилився! Я був вражений коли отримав безліч схвальних відгуків від людей, які жодного разу не літали і я точно не був готовий, що ця невелика книжечка очолить список бестселерів»

Ричард продовжив займатися літературною діяльністю, написав ще кілька художніх романів, книг про авіацію і багато літав.

З часом Баху набрид галас та швидкий темп життя у місті, тому він переселився на острів Оркас, де живе досі. Письменник не припинив літати і регулярно влаштовує собі прогулянки над океаном у власному невеликому літаку. На запитання, чи безпечно літати в такому віці (83!) одному, Ричард відповідає, що ніколи не любив геройствувати: 

«Я хочу, щоб створили організацію Капітан Страхополох. Для того, щоб туди потрапити треба написати список речей, які ти не наважився зробити, знаючи, що інші герої їх витворяли. Я такий радий, що я страхополох».

Де загубився четвертий розділ?

Книга «Джонатан Лівінгстон, мартин» була видана у 1970 році. Попри те, що історія була шалено популярною, критики також не бракувало. Чимало літературознавців називали притчу черговою історією про мотивацію і натхнення, в якій немає нічого нового. Коли читаєш перші три частини, справді може так здатися. Джонатан – мартин, який пройшов довгий шлях самопізнання та вдосконалення, а згодом почав надихати інших займатися тим же. Ця історія красива, але не нова. Тоді чому ж варто її читати?

У 2012 році письменник потрапив в аварію, в якій мало не загинув. Він летів до свого друга, який жив на сусідньому острові, коли літак зачепився за лінії електропередач та перевернувся. Ричард провів чотири місяці в лікарні, проходячи реабілітацію після серйозних травм грудей, хребта і мозку (до речі, письменник хвилювався за свій літак більше, ніж за власне здоров’я і менше, ніж за два роки після аварії знову літав).

Коли Ричард повернувся з лікарні та займався реабілітацією вдома, його дружина знайшла рукопис, який загубився серед старих паперів. Це був четвертий розділ історії про мартина Джонатана, який ніколи не був опублікований. Річ у тім, що початково Ричард написав чотири розділи, але йому не вистачило духу надрукувати їх усі. За його словами, перші три складались у завершену історію, а четвертий був геть не потрібний. І от, більше ніж 40 років потому, Ричард повернувся до нього і після усього, що пережив, переглянув своє ставлення. «Джонатан Лівінгстон, мартин» вийшов у новому виданні, вже з четвертим розділом. Не будемо спойлерити і розповідати, що ж там таке, але скажемо, що він, як останній шматок пазлу, якого бракувало, перетворює ідеальну картинку в більш правдиву та справжню історію, ніж ту, яку так завзято критикували.  

«Джонатан Лівінгстон, мартин» – це історія про те, що сміливість робити те, що хочеться винагороджується абсолютною свободою і життям вільним від обмежень. Скільки разів ми обіцяємо собі робити те, що справді подобається, але часто відкладаємо мрії в шухляду зі старими паперами, і згадуємо про них лише тоді, коли стається щось, що зрушує наш спокій. Мартин Джонатан нагадує про те, що почуття щастя від виконання цих мрій варте того, щоб витягнути їх з шухляди.

Настя Кізима