Картини Едварда Гоппера: свобода чи самотність?

Едвард Гоппер – художник ХХ століття, пейзажист, урбаніст, який картинами хотів викликати емоції. Композиція і сюжети його полотен випередили час і жанри, а сам митець носив підкати до того, як це стало модним. З’ясовуємо, чому варто звернути на нього увагу.

 

 

Хто це взагалі такий?

 

Народився в Найаці, штат Нью-Йорк, 22 липня 1882 року і з дитинства мав талант до малювання. В біографії Гоппера є два моменти, які визначили його подальший стиль: подорожі в Європу в 1906-1910 рр., де він надихнувся роботами імпресіоністів; і світогляд Ральфа Емерсона, американського письменника, який започаткував філософію трансценденталізму. Ця філософія базувалася на ідеалізмі та повазі до інтуїції. Едвард шукав середину між природою і штучним, тому на його картинах зображений постійний антагонізм, який доповнює одне одного – природа та людські витвори. 

 

1. Нічні яструби (1942, Nighthawks)

 



“Нічні яструби” – найрозпіареніша праця художника. Кажуть, Гоппер надихався розповіддю Гемінґвея “Вбивці”: в порожньому кафе їдять двоє кілерів, ведуть тривіальні розмови, що призводить до незвичного сюжетного повороту. Гоппер у назві картини акцентував на зображених на ній “хижаках”. Це пов’язує її з розповіддю та провокує на роздуми щодо сюжету.

На полотні є: одне кафе, два джентльмени в костюмах, один представник персоналу, одна дама в червоному, одна Америка під час Другої світової війни, два вікна та вулиця міста. Задача: чому вікна в кафе є, а дверей нема? Чим займаються персонажі картини? Відповідь: автор зображує безвихідь часів Великої депресії.  Двері відсутні, бо їм нема куди йти. Вони думають над планом пограбування магазину, тому персонажі  яструби, хижаки. Це полотно характеризує творчість американця. Герої відсторонені одне від одного, не розмовляють. Так митець демонстурує гнітючу самотність в урбаністичну епоху. 

 

2. Поїзд на залізниці (1908, Railroad Train)

 



Під час  написання цієї картини Гоппер подорожував Європою. Там він познайомився з роботами імпресіоністів, які вплинули на його манеру письма. “Поїзд на залізниці” яскравий тому приклад. Кольорова палітра, традиційно для французького напрямку, яскрава й світла.

Поїзд тоді асоціювався з прогресом, до якого Гоппер ставився негативно. Через полотно “Поїзд на залізниці” він хотів показати конфлікт між прогресом і природою, сільським життям і технологічним розвитком. У кількох роботах він зобразив  рейки як «одне з втручань людини в природу».

Провідними темами в творчості “поета порожнього простору”, як його називали прихильники, бо на його полотнах зображені здебільшого інтер'єри пустих будівель, без зайвих прикрас і деталей, були сільські і міські пейзажі, де місто символізувало  прогрес.

 

3. Екскурс в філософію (1959, Excursion into Philosophy)

 

 

Дружина Едварда Гоппера, Джозефіна Нівісон, була його натурницею протягом  спільного життя. Це полотно – одне з її зображень. Окрім еротики, на картині є книга Платона. На цього філософа звернув увагу сам автор в одному з інтерв'ю. Головний герой картини на перепутті фізичного життя, яке представляє його жінка, і духовного, яке символізує світло, на яке дивиться чоловік. У пізній творчості Гоппер звертає велику увагу на світло. Воно – прозаїчна форма душі.

Ще одна характерна риса творчости,  присутня на цій картині, – позиція глядача. Ракурс, вибраний художником, змушує останнього бути в ролі підглядача. Адже герої перебувають  в інтимній атмосфері й гадки не мають, що за ними хтось стежить.

 

4. Ранок неділі (1930, Early Sunday Morning)

 

Художник ввів у живопис новий жанр – “портрет будинку”. Зображень споруд  у творчості Гоппера й справді предостатньо. Доказом є те, що прототипом “Мотелю Бейтса” в фільмі “Психо” Альфреда Гічкока був будинок з картини Едварда “Будинок біля залізниці”.

На полотні “Ранок неділі” зображено не звичайний будинок, а цілу епоху. Ці старомодні споруди були втіленням Нью-Йорку, де Гоппер колись жив. Така собі ностальгія художника за минулими часами. Особливо актуальною вона була в розпал “Великої депресії” (потужна економічна криза, яка вдарила не тільки по США, але й по провідних країнах Європи), коли люди втратили надії на щасливе майбутнє і їм залишилося тільки споглядати на стабільне минуле. На полотні Гоппер уберіг вранішній спокій і порожнечу вулиць, які скоро будуть напхані людьми.  Кажуть, талант Гоппера полягав у вмінні показати місто/людей/пейзаж/природу з неочікуваного боку. Європейцеві важко уявити Нью-Йорк таким, а для американця це була реальність.

 

5. Бензин (1940, Gas)

 

 

Завершує наш список картина-відображення краси сільської місцевості, яка водночас наголошує на цивілізаційних потребах людей. Вона дає  сповна відчути самотність, яку переживають головні герої творів Гоппера. Якщо, поглянувши на це полотно, у вас не заграла в голові музика з “Твін Піксу”, то ви, мабуть, не шанувальник Девіда Лінча. Він, як і художник, легко передавав своєрідність таких віддалених понять. Якщо поїзд як символ цивілізації  Гоппер поважав, то автомобілі були йому не до душі. Він їх майже не зображав. Це посилювало відчуття покинутості чоловіка на картині. Не забув Едвард надати картині простору. Здається, ніби головний герой може піти хоч на край світу. І разом з ним вибір може зробити кожен.

 

Гоппер може дати глядачеві складні завдання, може вдатися до меланхолії або ностальгії, може піднімати незручні теми чи просто красиво зображати пейзажі. Однак найбільша його цінність в щирості й відкритості, хоч і похмурій. А на завершення радимо поглянути на красивий захід сонця у виконанні Гоппера і трішки порелаксувати.

 

Автор: Богдан Бронтерюк