Як організувати мистецьку вечірку: Інструкція від "Синього Вершника"

Якщо один ображений митець може скасувати весь німецький авангард, то що буде, якщо їх буде ціла група? Угрупування «Синій Вершник» за три роки існування змусило картини співати, а людей чути кольори. Вчимося в батьків абстракціонізму (а саме ними учасники «Вершника» були) створювати елітні тусівки на заздрість усім іншим митцям.

1. Почніть зі спільного плейлиста.

І хай в ньому буде побільше концертів Вагнера. Хоч він не написав жодної картини, саме Ріхард Вагнер став натхненником мистецької групи. У 1900-х цей композитор захопився теорією музики Артура Шопенгауера. Вагнер розумів її так: найвища форма мистецтва – музика. Звуки нематеріальні та абстрактні, але вони стимулюють уяву та почуття, тому свідомість вільна від розуму та волі, чого не буває з іншими, менш абстрактними жанрами.

Василій Кандинський "Композиція VII"

Також Вагнер бачив потенціал у поєднанні видів мистецтва. Він вважав танець, поезію і музику абстрактними, а тому і найбільш потужними. Утім,тільки живопис і скульптура здатні надати їм матеріальної форми. Йому вдалося поєднати живопис та музику в опері “Лоенгрін” 1896-го, адже вона стала відправною точкою синтетичного мистецтва – тобто мистецтва, що поєднує різні жанри. А все тому, що серед глядачів сидів художник Василій Кандинський.

2. Говоріть (та пишіть картини) про абстрактне.

Тоді на опері Вагнера Кандинський буквально побачив музику – у нього була синестезія, тому кольори для нього мали звук та емоцію. Митець бажав створити щось аналогічне “Лоенгріну”, картину, яка б мала таке саме потужне звучання.

Того ж року митець вперше побачив виставку імпресіоністів та зрозумів, що мистецтво не має бути реалістичним. Імпресіоністи та згодом фовісти впливали на його бачення, тому картини Кандинського поступово ставали все більш абстрактними та яскравими.

Август Маке

Тоді він створив серію “Імпровізацій”, картин із музичним підтекстом. Його метою було написати картину, яка б змусила глядача почути “внутрішній звук” кольорів. Форма об’єктів відволікала б від емоції та внутрішньої музики, тому відтоді на картинах можна виокремити лише небо чи веселку (очікуваний мотив для когось, хто обожнював різнокольорове).

 

У 1911, напередодні формального заснування “Синього Вершника”, Кандинський почув композитора Арнольда Шонберга. Під впливом його музики художник за два дні написав “Імпресію ІІІ”. Коли митці почали листуватися, знайшли одне в одному споріднені душі: обидва вірили, що “варто прибрати свідомість з мистецтва”, позбавити його предметности та додати експресивного контрасту кольорів.

3. Друзі моїх ворогів – мої друзі.

Утім, спільних ідей недостатньо для втілення мистецького бунту. А от зачепити его митця – ідеальний рецепт. Все почалося з виставки мюнхенських авангардистів, лідером яких на той час був Кандинський. Вони поставили під сумнів обраний митцем напрям в абстрактному мистецтві, на що той образився і публічно відмежувався від них.

"Імпрессія ІІІ (Концерт)", Василій Кандинський

У новостворену групу він покликав однодумців – Арнольда Шонберга, Робера Делоне, Франца Марка та Августа Маке, які також посварилися з німецькою богемою. Згодом до них приєднався Пауль Клее. Разом вони створили групу “Синій Вершник”.

4. Вигадайте круту назву для спільного чату.

Коли потрібно було вигадати назву, митці обрали те, що подобається всім. Наприклад, “вершник” з’явився у назві через спільну любов до коней, а також через поширене використання образу вершника у фольклорі. Кожен бачив себе вершником, що інстинктивно та сміливо прямує до пригод. 

“Вершник” став синім через теорію кольорів Кандинського. На його думку, кожен колір мав певну емоцію чи настрій. Синій символізував усе духовне та надлюдське.

Разом «Синій вершник» символізував рішучу відмову від комерційної складової мистецтва заради потягу до високого та героїчного.

"Синій Вершник", Василій Кандинський

Художники багато надихалися примітивізмом. У ньому вони бачили приклад, як прості образи можуть викликати складні емоції та є більш вільними засобами вираження ідеї.

Франц Марк

У “Синього Вершника” ніколи не було офіційного маніфесту, як у інших напрямів, але неформально ним стала книга “Про духовне в мистецтві”, для якої члени групи описали свої теорії та погляди. Головним теоретиком та лідером залишався Кандинський:

«Загалом колір є засобом, яким можна безпосередньо впливати на душу. Колір – це клавіша, око – це молоточок, душа – багатострунний рояль. Художникце рука, що за допомогою клавіш доцільно змушує вібрувати душу людини». 

Багато учасників очікувано були музикантами. Наприклад, Пауль Клее з дитинства грав на скрипці. Навіть коли він був вже визнаним та досвідченим художником, продовжував брати участь в оркестрі. Поет Райнер Марія Рільке навіть казав:

«Якби він не сказав, що грає на скрипці, я б усе одно здогадався, що його картини це здебільшого музика, викладена в нотах».

Пауль Клее

“Синій Вершник” рухався творчим шляхом паралельно до кубістів. Роботи Пабло Пікассо та Жоржа Брака зазвичай мали приглушені коричневі та сірі кольори, бо акцент був на дослідженні форми предметів. У “вершників” предметністю жертвували заради експериментів з кольором та “ритмом” картин.

5. Жодна тусівка не триває вічно.

Група проіснувала лише три роки, поки у 1914 не почалася Перша світова війна. Деякі учасники, серед них і Кандинський, були російськими мігрантами і були депортовані до Росії. А Август Маке і Франц Марк були змушені піти на війну, де і загинули.

Пауль Клее

Утім, ідеї “Синього Вершника” вплинули на європейський авангард. Наприклад, ідея духовного та абстрактного мистецтва надихнула Казимира Малевича на створення супрематизму, а голандську групу “Де Стиль” – на напрям неопластицизму.

У 1920-их роках Кандинський та Клее приєдналися до школи Баугаузу, де створили осередок експериментального абстракціонізму та теоретиків кольору.

“Синій Вершник” став революцією музикантів та мрійників, які за три роки змінили уявлення про ціль та суть мистецтва. Тому роздивляйтеся музику, прислухайтеся до картин і бунтуйте за те, у що вірите. І не забувайте, що ніщо не вічне. Крім, школи Баугаузу, яка досі функціонує.

Кухарська Єлизавета