Матеріали з рубрики: Інструкція

Матеріал створено у рамках інформаційної співпраці з проєктом Theatre.love

 

 

Купили квитки та запланували свій похід до театру? Команда Theatre.love розповідає, як стати таким театралом, щоб вас запам’ятали всі – і глядачі, і актори, і адміністративний персонал. 8 правил поганого театрала: 

 

Не забудьте запізнитися на виставу

 

Ви дууууже зайнята людина – пам’ятайте про це. Тому приходьте в зал після  3-го дзвінка і заважайте всім своєю присутністю. Адміністрація театру не хоче пускати до зали? Вривайтеся силою!

 

Театр і парфуми

 

Маєте стійкий різкий парфум? Настав його час, хай вся глядацька зала оцінить.

 

Речі підуть зі мною

 

А ви здаєте речі до гардеробу? Давайте на чистоту, ви самі то здаєте? Якщо можна запхати в сумку або просто сісти на пальто, нащо здавати і потім стояти в черзі? Та й раптом холодно буде, хоч вкритися зможете.

 

Мама каже, що я гарно співаю

 

Якщо у виставі грає пісня, яку ви добре знаєте, – співайте, не соромтеся! 

 

Хочете цукерку – з’їжте! 

 

Купувати цукерки в обгортці й розгортати їх дуже повільно, щоб насолоджуватися звуком до кінця другого акту. Дуже голодні, що цукерка не допоможе? Приходьте зі своїм – бутербродиком з ковбаскою та помідорками, наприклад. А якщо не встигнете доїсти в антракті, то не відмовляйте собі у задоволенні під час вистави. Просто інші глядачі голодні, тому й дивитимуться косо!

 

Самолікування театром НЕ шкодить здоров’ю

 

Лише деякі, кого мучить кашель, йдуть до лікаря. Більшість йде в театр. 

 

Герой, який є майже на кожній виставі, – людина з телефоном

 

Кладіть телефон у дальню кишеню, щоб, поки ви його шукаєте, всі дослухали мелодію до кінця. Думаєте, що заважатимете іншим глядачам? Та ні, якщо дивитися в телефон, то інших не видно. 

 

Не забудьте залишити поганий відгук

 

Ну і що, що вистава була хорошою? Хіба це має значення… Глядачі все одно не розбираються в мистецтві і аплодують постійно. Жах!

 

А взагалі сидіть вдома. Що ви в тих театрах не бачили. Все одно нічого путнього не ставлять у нас. Декорації жахливі, гра акторів, як у дитячому садочку, сценарій – дно.

Альона Ярушевська

 

Редакція Пусто та Theatre.love зазначає, що бути поганим театралом складно: потрібно повсякчас хворіти, щоб кашляти, готувати їжу на вистави і бути шалено зайнятим, щоб запізнюватися на них. Ми обираємо легкі шляхи і поводимося в театрі правильно, тихо й з повагою до мистецтва. Про те, де зараз у Києві можна побути поганими й хорошими театралами, розповідаємо у підбірці 6 сучасних київських постановок. І нехай поряд з вами сидять лише люди без телефонів.

Published in Інше

Ви завжди мріяли про шлюб із сильним вродливим американцем? Вам сниться, що ви – дружина відомого письменника, який, до того ж, поліглот і шалено любить котиків? Який перевезе вас злидарювати у Європу та годуватиме голубами з Люксембурзького саду? Жити не можете без риболовлі та сафарі? Вітаємо (чи ні?)! Ваш типаж – Ернест Гемінґвей. Пишемо про жінок, які були “типажами” самого Ерні.

 

Типаж “Кетрін Барклі”

 “Війна є найкращою темою з усіх. Вона об’єднує максимум матеріалу, пришвидшує хід подій і показує речі, на які за звичайних умов довелося би чекати все життя” – писав Гемінґвей Скотту Фітцджеральду. Війна справді подарувала Ернестові чимало сюжетів. А ще – жіночих образів.

 

Аг та Ерні "Хочеш вір мені, хочеш – ні. Я завжди думав, як воно було б – справді зустріти дівчину, яку ти кохатимеш все життя? Тепер я знаю."

 

Ви – Агнес фон Куровскі, дочка польского графа та медсестра в міланському госпіталі. До вас потрапляє молодший на сім років водій Червоного Хреста Ернест Гемінґвей зі скаліченими ногами. Дозвольте йому називати себе Аг та писати сестрі про те, що ви – “та сама”, потайки від головної лікарки пийте з ним к’янті та коньяк і розмовляйте про дитинство. Коли він встане на милиці – радійте. Тепер він розноситиме за вас термометри хворим. А ще уявлятиме вас у своєму ліжку. Не хвилюйтеся, це лише його фантазія, ви в цьому ліжку не побуваєте. Не намагайтеся пояснити йому, що це любов, а не кохання – він вас не слухатиме.

Обережно, Ернест пропонуватиме вам вийти за нього заміж і навіть повернеться до Чикаго, щоб заробити гроші на весілля. Напишіть в листі, що після кількох місяців розлуки ви усвідомили, що любите його, як матір, а не як кохана.

 

Агнес (ліворуч) та Ернест в Мілані Колекція Е. Гемінґвея, Президентська бібліотека Музей Дж. Ф. Кеннеді

 

Очікуйте. Ернест увіковічнить вашу постать в образі Кетрін Барклі з “Прощавай, зброє!” та Ліз із “Дуже короткої історії.” Не хвилюйтеся, якщо в цих історіях є розбіжності з вашим життям, зрештою, ви – його воєнна муза.

 

Типаж “Жінка, яку можна забрати до Парижа”

1919 року Ернест писав в листі: “Дозволь мені сказати тобі, Барні, що усі варіанти з жінками – і дикими, і ручними – мене абсолютно не цікавлять. Я вільний чоловік!”

Ви – Гедлі Річардсон, піаністка з каштановими кучерями і мріями про Європу. Після знайомства з вами Ернест запропонує піти на футбольним матч, але ви покалічите ногу й не зможете взути чобіток. Не засмучуйтеся, спробуйте його вразити. Підіть на стадіон у червоному домашньому тапочку. Вуаля! Тепер Ернест вважає вас розкутою і впевненою жінкою! 1921 року ви перетворите цього вільного чоловіка на вашого чоловіка.

 

Ернест в шерстяних шкарпеточках і Гедлі Річардсон

 

Скоро він вирішить, що треба переїхати в Париж – для натхнення і творчої атмосфери. Там ви житимете в квартирі без гарячої води та каналізації, з одним матрацом і кількома картинами. Зате вигляд з вікна чудовий – чим не ідилія? Він познайомить вас зі своїми талановитими друзями. Будьте готові до того, що на вечерю у вас будуть голуби, зловлені в Люксембузькому саду. Можливо, він так проявляє любов. Забудьте про фортепіано. 1922 року у вас народиться малюк Джек, а Ернест почне загравати з іншими жінками. Він все ще кохає, але тепер – не лише вас. Спершу Гем кине оком на Дафф Туізден, а тоді – на Поліну Пфайфер.

Візьміть себе в руки та подайте на розлучення. Поясніть Джекові, що тато кохає Поліну. Не хвилюйтеся, зовсім скоро ви познайомитеся з журналістом Полом Мауером і проведете з ним щасливе життя. Ернест напише вам великого листа з подякою та розумінням, а тоді  назавжди залишиться вашим другом, а ви – жінкою з “Свято, що завжди з тобою.”

 

Типаж “Подруга моєї дружини”

Ви – Поліна Пфайфер, журналістка “Vogue” та донька заможного землевласника. Ви познайомитеся з Гемінґвеєм на вечері у Гарольда Леба, куди Ернест прийде з Гедлі. Станьте її подругою. Закохаєтеся в Ернеста та, після розлучення з Гедлі, візьміть шлюб у паризькому костелі.

На медовий місяць Ернест повезе вас у рибацьке селище. Обережно, там він поранить ногу і замість відпочинку вам доведеться його доглядати. Цей шлюб подарує вам синів Патріка й Грегорі, подорож до Кенії, будиночок у Флориді та ранчо на Кубі. Ернест дуже вас любитиме і навіть збереше вам, що це саме ви застрелили лева на сафарі.

 

Вусатий Ернест та Поліна Гемінґвей

 

У романах він вас, щоправда, не згадає. Хіба в “Снігах Кіліманджаро”, де письменник Уолден звинувачуватиме свою заможну дружину в утраті свого таланту. 1938 року Ернест закрутить роман із журналісткою, коли буде на громадянській війні в Іспанії, а вже через два роки ви розлучитеся.

 

Типаж “Дороті Бріджес”

Ви – Марта Ґелгорн, успішна ексцентрична журналістка, яка може позмагатися з Гемінґвеєм як в письмі, так і в авантюрності. Ви познайомитеся в барі у Флориді та почнете загравати з письменником, а у листі до Елеонори Рузвельт назвете його “привабливим чоловіком та чудовим повістярем.”

Їдьте з ним до Мадрида. Зруйнуйте його шлюб. Періодично їдьте у відрядження, а після пропозиції довго вагайтеся, чи хочете взагалі заміж. Ернест писатиме, що найважливіша річ, яка існує – це його кохання, і готовий збожеволіти від щастя, якщо ви погодитеся стати його дружиною. Зрештою, у вас не буде вибору, тому – погоджуйтеся.

Готуйтеся: цей шлюб буде таким же гарячим, пристрасним та сповненим холеричності, як і війни, на які ви будете їздити кореспонденткою. Ерні, до речі, іноді їздитиме з вами. У вас є багато причин для сварок: Ернест хоче спокійного сімейного життя, а ви – будувати кар’єру. Ернест пропонує писати під прізвищем Гемінґвей, але ви не маєте бажання відмовлятися від Ґелгорн.

1944 року Ернест збереше вам, що жінок не беруть на військові літаки і втече до воєнного Лондона, а ви добиратиметеся туди 17 діб кораблем. Щоправда, доки ви прибудете в Англію, ваш чоловік вже познайомиться з журналісткою Мері Уелш. А після автомобільної аварії, в яку потрапить ваш Ерні, ви побачите, що ця Мері ще й доглядає його. Влаштуйте скандал, гримніть дверима та скажіть, що цей шлюб був найбільшою помилкою у вашому житті.

Після розлучення Гемінґвей скористається кубинськими законами і забере ваше майно, включно з друкарською машинкою. Він надішле вам сімейну порцеляну, але спакує її так недбало, що та поб’ється в дорозі. Попри всі незгоди, Ернест Гемінґвей називатиме вас хороброю левицею та розповість про час, проведений з вами (в образі Дороті Бріджес) у прифронтовому іспанському готелі, у п’єсі “Пята колона”.

 

Типаж “Мама для котиків”

 

previous arrow
next arrow
Slider

 

Ви – Мері Велш, 36-річна журналістка зі світлими короткими кучерями. Готуйтеся, за першої ж зустрічі письменник оголосить про наміри з вами одружитися. Ернест називатиме вас бешкетницею, застерігатиме, щоб ви не обпеклися на сонці, заведе п’ятдесят котів і кількох собак та зробить вас своєю останньою дружиною. Ви переїдете у його занедбаний будинок на Кубі, який вам (а ще 13-ти слугам і 4-ом садівникам) доведеться перетворити на дім.

Можливо, він не буде чоловіком вашої мрії – трохи пияком, трохи параноїком і трохи консерватором. Буде наполягати, щоб ви займалися побутом та піклувалися про дім (і про котиків, звісно ж). І ви погодитеся. Визнаєте, що в цьому будинку лише один письменник та один господар – Ернест Гемінґвей.

 

Котячий тато Ернест і котяча мама Мері

 

А втім, він все одно вас кохатиме, і доглядатиме вас у лікарні, коли лікарі виявлять позаматкову вагітність. Стане донором крові та проведе тиждень біля вашого ліжка, контролюючи все – від кисневих подушок до переливання. Він буде тим чоловіком, “якого добре мати поряд під час незгоди.”

Ваша повсякденність буде сповнена купанням, риболовлею, прогулянками в прекрасній природі Куби й, звісно, котиками. Заведете чорного спаніеля Блекдоґа, говоритимете про літературу і питимете вино.

 

Типаж “Молода муза”

Ви – Адріана Іванич, 19-річна італійка зі старовинного далматського роду. Ви вперше поїхали на полювання, а тепер стоїте на кухні та намагаєтеся пальцями розчесати заплутане волосся. Ернест Гемінґвей, який опинився в цьому ж будинку разом із дружиною Мері, як справжній джентельмен розламає свій гребінець та віддасть половинку вам. Чим не флірт?

За сніданком з Ернестом та Мері покажіть йому свій альбом з малюнками. Він поставить там свій автограф. Можливо, ви й не просили, але краще не кажіть про це. Спершу вам буде нудно в його компанії і вас дратуватиме те, що цей стариган так повільно говорить і розтягує слова. Про це йому також не кажіть. Зрештою, йому дуже подобається проводити з вами час і щось розповідати.

Ви намалюєте обкладинку для  “Старий і море”, а він називатиме вас “дочкою” та збереже ваш образ у героїні твору “За річкою, у затінку дерев.” Ви станете його останнім коханням. Воно, як і перше, залишиться лише платонічним.

Якщо ви й досі хочете вийти за американського письменника, то тепер знаєте, як. У вашому арсеналі мають бути червоні домашні тапочки, мадридські готелі та готовність доглядати за півсотнею котів. Ернест Гемінґвей, на відміну від свого героя в “Островах в океані”, не “виробив у собі вміння не сваритися з жінками та не одружуватися з ними.” На щастя чи на жаль, однак тепер у нас є чимало прекрасних героїнь його романів. І всі вони – жінки Гемінґвея.

 

Джерела:

Грибанов, Б. Эрнест Хемингуэй / Молодая гвардия, 1970

Чертанов, М. Эрнест Хемингуэй / Молодая гвардия, 2010

Катакіс М. Ернест Гемінгвей. Артефакти з життя / Видавництво старого лева, 2018

Тетяна Кулик

 
Published in Література

Кожен письменник проходить свій тернистий шлях до літератури: хтось від провінційних містечок, хтось від матерів, які прив’язують до ліжка і залишають так на весь день, а хтось від казкових замків, бідности й факультету архітектури. Найбільше в цьому списку, ймовірно, пощастило останньому “комусь”. І не дарма, адже то був Антуан Марі Жан-Батист Роже де Сент-Екзюпері, нащадок графського роду, видатний льотчик і письменник. Ми склали покрокову інструкцію від пілота-аристократа про те, як збайдужіти до статусів і вкласти всього себе в слово.

1. Втратьте кількох рідних і знайдіть аристократичних родичів, які готові допомогти

Антуанів батько і мати були нащадками графських родів. Прізвище матері носив ще один із лицарів святого Грааля. Проте тато працював страховим інспектором, а сім’я нічим аристократичним не вирізнялася, окрім приставки “de”. І в цій атмосфері середньостатичности й виріс би Сент-Екз, якби в його чотирирічному віці батько не помер. Вважають, що через це Антуан прив’язався до мами, Марі де Сент-Екзюпері, і до зникнення безвісти писав їй зворушливі листи любови. Ця жінка захоплювалася образотворчим мистецтвом, була прекрасною художницею і шанувала релігійні традиції. На хвилі захоплення матір’ю Антуан нібито й зацікавився літературою,  малюванням і поняттям духовности, яке фігурує в його творах.

 

марі де сент-екзюпері.jpg
Марі де Сент-Екзюпері

 

ПІсля смерті чоловіка Марі, яка залишилася без гроша, довелося збирати пакунки п’ятьох дітей (у Антуана було три сестри: Сімона, Марі-Мадлен і Габріель, та брат Франсуа) і переїздити до бабусі в замок Ла Молль поблизу Середземного моря. Згодом сімейство змінило один замок на інший – Сен-Моріс, резиденцію двоюрідної бабусі малих Екзюпері. 

Дитинство Антуана протікало в майже казково-середньовічній атмосфері: він жив у просторій кімнаті, грав у лицарські ігри та лазив по деревах у пошуках злиття з природою. Перемазаний болотом і смолою він, разом із сестрою Сімоною, сидів на гілках і писав вірші, поки та створювала казки. На полях зошитів із поезією засвідчував свою прогресивність і малював схеми моторів і аеропланів, намагався винайти велосипед, який літає. Об одинадцятій вечора, коли всі діти й дорослі спали, він виходив у вишуканій нічній сорочці в коридор, будив брата, сестер і матір і декламував їм сонним свої вірші.

 

Коли Антуану було п’ятнадцять, помер його сімнадцятирічний брат Франсуа. Це змусило майбутнього письменника засумніватися в існуванні Бога, відчути себе покинутим і самотнім, вийти за межі казковости дитинства і зробити крок у літературу. Бо, хоча юнак пише: “Варто тільки підрости, і милосердний бог залишить вас на розсуд долі” – вже в дорослому віці, образившись на духовність і вищість чи то навіть заперечивши їх, він знаходить Бога по-новому і пише про це в “Маленькому принці”, “Цитаделі” та “Воєнних записках”.

 

2. Любіть свою матір понад усе і зловживайте її неіснуючими фінансовими ресурсами без розуміння цього

У дев’ять років Антуан разом із братом Франсуа вступає до єзуїтської школи, яку закінчив їхній батько. Це місце, де панувала сувора дисципліна, від дітей вимагали зосереджености, акуратности та сповідування моральних цінностей. Саме тому в братів за поведінку завжди були найнижчі бали. Хлопці постійно писали матері листи, просили її приїхати, а ще – забрати їх. Марі не змогла ігнорувати прохання своїх виплеканих дітей і перевела їх до престижного швейцарського коледжу Вілла Сен-Жан. Їй потрібно було витрачати захмарні суми на освіту синів, а вона, крім того, що знаходила кошти, усю Першу світову війну (яка тоді тривала) працювала сестрою милосердя.

 

малеча Сент-Екзюпері.jpg
Малеча Сент-Екзюпері

 

Юнаки росли в атмосфері свободи, розкоші та майже всебічної дозволености. Вчителі в школі були не далекими й недоступними моральними абсолютами, а близькими друзями, які розмовляли з учнями й грали із ними в ігри. Діти могли кататися на лижах, плавати в басейні чи грати в теніс. Ніхто ні до чого не був змушений. 

Із атмосфери свободи й дитинства Антуан потрапив до занадто відповідально-дорослого життя в Парижі. Він вступив до ліцею Сен-Луї, щоб підготуватися до вступу в “Еколь Наваль”, воєнно-морського училища. Тут він перебував серед світських кіл своєї далекої рідні та почувався матеріально біднішим, аніж вони. Проте Сент-Екз не думав про фінансові труднощі матері, а вона нічого синові не казала. Купувала йому дорогі костюми на замовлення, їздила в інші міста по саме ті шнурки для взуття і винаймала синові окрему кімнату, хоча жити в кількамісній зберегло би для її сім’ї кількасот франків щомісяця. До училища Антуан так і не вступив. Зате став студентом архітектурного відділу Академії мистецтв, жив серед богеми у Латинському кварталі 15 місяців, поки не вирішив записатися добровольцем до Стразьбурського авіаполку. Там, до речі, не припинив зловживати материною добротою і витрачав по кілька сотень франків на оренду окремого житла, хоча міг жити зі своїми однополчанами. 

Багато митців схильні просити гроші в близьких, як от робив Моне. Замість того, щоб засуджувати їх, спробуємо знайти в цьому позитив. Їм потрібна свобода, вона надихає, спонукає знаходити свої межі та в них творити. Звідки би взялися такі красиві діалоги та поняття дитинства, якби Антуан не ріс у матеріальній безтурботности? Крім того, позбавлений потреби роздумувати про те, як дістати гроші, Антуан мав час шукати відповіді на вічні питання: існування Бога, любови та дружби. А ще невзаємно закохатися та знайти перший ґрунт для творчости. Втім, ми все одно можемо вважати його розбалуваною дитиною, яка нічого не тямила в труднощах дорослого життя. Дарма що згодом він став льотчиком авіакомпанії “Аеропосталь”, де заробляв стільки, що не знав, куди подіти гроші. Якось навіть перед візитом до друзів скупив увесь квітковий кіоск.

 

3. Любіть французьку мову, писати, але ненавидьте банальність, тому не творіть

Ще з першої школи, в якій навчався Антуан, він мав успіхи у французькій мові. Особливо добре йому вдавалося писати твори. Одним із таких була казка про циліндр, де Сент-Екз розповідав про пригоди головного убора від майстерні до його кочування в руки африканського короля Бам-Бума. Матері Сент-Екз хвалився, що пише листи на вісім сторінок. Вчителі захоплювалися його вмінням складати слова, але юнаку це було байдуже.

 

збентежений Антуан.jpg
Збентежений літературою Антуан

Вже у вісімнадцять, під час підготовки до вступу в “Еколь Наваль”, Екзюпері не тільки писав, але й перекладав. Цезаря. Щоправда, робив він це, аби розібратися в конструкції римських машин. Літературою тут не пахло. Ба більше: саме французька мова й вміння писати тексти завадили вступові Екзюпері до воєнно-морського училища. Під час складання іспитів юнаки мали створити твір на тему вражень ельзасьця, який повернувся з війни в село, що знову стало французьким. Антуана так роздратувала відсутність свободи у цій суцільно патріотичній темі, що він здав порожній листок. 

Втім, удома він писав казки й оповідання, але нікому їх не показував.  Вважав, що “перш ніж писати, потрібно жити”. А ще: “Вчитись треба не писати, а бачити. Писати — це наслідок”. Тому всю свою юність Антуан творив у шухляду, а ту шухляду потім перетворив у видані тексти або ж спалив. Крім того, у світських колах він постійно сперечався щодо літератури зі своїми друзями. Його дратувало “шарлатанство у літературі”, себто графоманство. Крізь роки він викарбовував у собі дуже трепетне ставлення до слова. У результаті ми маємо лаконічні, поетичні та глибокі романи й повісті, де слова “хліб”, “вода”, “серце”, “троянда” і “любов” мають найповніші значення. Такому поєднанню лапідарности й сенсу міг би позаздрити сам Гемінґвей.

 

4. Знайдіть собі роботу до душі, де вас усе би пов’язувало з людьми і життям

Антуан записався добровольцем до авіаційного полку. Потім став пілотом-поштарем. Познайомився із відчайдушними колегами Мермозом і Ґійоме, про яких писав у “Землі людей”, та директором авіаліній Дідьє Дора, який став головним героєм “Нічного польоту”. Пережив своє перше нещасне кохання і про це створив дебютний напівпілотний-напівземний роман “Південний поштар”. І ось так завершив свій шлях до літератури. Шлях у ній можете розглянути в матеріалі “Як читати “Планету людей” Антуана де Сент-Екзюпері”, поза нею – в “Інструкція від Екзюпері: як стати принцом на білому коні?” 

 

03.09_Екзюпері_1_3.jpg
Антуан де Сент-Екзюпері вже письменник

Більше про Екзюпері розповімо 07.09 о 13.30 на лекції “Антуан де Сент-Екзюпері: принц, пастух, пустельник” у Французькому інституті в Україні. Приходьте або вмикайте трансляцію в Інстаграмі @pustoproject. Буде цікаво.

 

Published in Література