Матеріали з рубрики: Вуличне мистецтво

Кожна нова мистецька школа прагнула руйнувати традиції, та жодна з них не наблизилася до справжнього мистецтва провокації – вуличного. Озброєні фарбою та сенсами, стріт-арт митці виходять на вулиці, щоб кричати про наболіле. Вчимося у вуличних художників правилам ідеального протесту. 

1. Говоріть там, де вас почують.

Кіт Гарінг почав свою кар’єру з Нью-Йоркського метро. Він вважав підземку своєю “лабораторією для експериментів”, а місце під рекламу – безкоштовним полотном. Кіт брав багато крейди та малював жирними білими лініями все, що його турбувало тоді.

previous arrow
next arrow
Slider
Кіт Гарінг розмальовує Нью-Йоркське метро

Його роботи скоро почали впізнавати за характерним стилем, а також своєрідним підписом – символом “Променистої дитини”, однією з ранніх робіт, що символізує дитячу чистоту та невинність. Гарінга почали кликати невеликі галереї, як-от “Клуб 57”.

previous arrow
next arrow
Slider
"Промениста дитина" та інші роботи Кіта Гарінга
У 1980-их Кіт Гарінг організовував особисті виставки, а його ім’я знала вся мистецька тусівка Нью-Йорка. Він користувався славою, щоб просувати соціально важливі теми: прийняття гомосексуальности, боротьбу з наркотиками та поширенням ВІЛ/СНІД.
 
previous arrow
next arrow
Slider
 

2. Друзі допоможуть.

Жан-Мішель Баскія за перші два роки кар’єри перетворився з сироти з вулиці на культового митця, який зустрічався з Мадонною та дружив із Девідом Бові та Енді Ворголом. Його щасливим квитком став мистецький дует SAMO.

previous arrow
next arrow
Slider
Графіті Samo

SAMO (розшифровується як “щоразу те саме лайно”) вкривали будівлі Нью-Йорка графіті, в яких сміливо звертали увагу на нерівність у суспільстві, політичний безлад та несправедливу соціальну систему. 

Дует припинив роботу у 1980-их, але його слави вистачило, щоб Баскія успішно запустив мистецьку кар’єру. Він відмовився від графіті-надписів та почав розвиватися у нео-експресіонізмі. Його яскраві роботи нагадували наскельні малюнки. У них він продовжував “бити в лоба” суспільство, нагадуючи про несправедливість та нерівність, яку відчув на собі в дитинстві.

previous arrow
next arrow
Slider

3. Цінуйте анонімність.

Обличчя сучасного вуличного мистецтва Бенксі розпочав кар’єру значно пізніше, ніж інші колеги, які почали у 1980-их. Утім він швидко надолужив це, створивши справжню містерію навколо своєї особистости.

previous arrow
next arrow
Slider

Перші роботи Бенксі були сатиричними та швидко стали медіа-сенсацією. Тоді Бенксі не розголошував ім’я, адже його стріт-арт розміщувався незаконно і загрожував йому арештом. Кожна нова робота ставала більш масштабною за попередню, тому він почав користуватися трафаретами – швидше намалюєш, швидше втечеш від поліції. 

previous arrow
next arrow
Slider

Невідомий (за чутками, сам Бенксі) виставив у 2011 на аукціоні лот – папірець зі справжнім ім’ям митця. Його майже продали за один мільйон доларів, утім, автор лоту видалив пропозицію. 

4. Не бійтеся стати мемом.

Шепарду Фейрі вдалося двічі зробити вірусні роботи. Коли він ще навчався у школі дизайну, митець зробив серію наліпок “Obey Giant” (“підкорися гіганту”) та розмістив їх по місту. Для нього це був жарт, утім значення роботи привернуло багато уваги. Згодом Фейрі створив марку одягу “Obey Clothing”.

previous arrow
next arrow
Slider

"Andrew The Giant Has A Posse..." та інші наліпки з колекції "Obey The Giant"

Вдруге робота Фейрі привернула увагу під час передвиборної кампанії у США. Митець висловив підтримку Бараку Обамі за допомогою постеру “Hope”. Сам Обама не визнав цей постер частиною своєї кампанії, утім, робота неформально стала обкладинкою виборів.

5. Більше конкретики.

Guerrilla Girls (“Партизанки”) є символом особливого виду вуличного мистецтва – протестного, тобто мистецтва, яке йде нерозривно з соціальною діяльністю. Мисткині від початку мали чітку мету: боротися з сексизмом у житті та мистецтві. 

Постери “Партизанок” мають чіткий стиль: вони яскраві та емоційні, але засновані на фактах та цифрах. Як типовий приклад протестного мистецтва, їхні роботи супроводжуються освітніми лекціями, публікаціями та протестами.

previous arrow
next arrow
Slider

Деякі критики досі не можуть відрізнити стріт-арт від вандалізму. І все ж вуличні художники краще за попередні школи впоралися із завданням принести мистецтво у щоденне життя і тепер використовують його як поштовх до змін. Відстоюйте ідеї, в які ви вірите, кричіть про наболіле і читайте більше “Пусто”. 

Кухарська Єлизавета