Матеріали з рубрики: Графіті

Люди споконвіку залишають сліди на стінах. Тому у кожної епохи був свій Бенксі — печерний, середньовічний чи модерністський. Поки всі говорять про новий малюнок анонімного художника, ми з’ясовуємо, як живопис пройшов шлях від зображень буйволів до “Бетховен фрізу” Густава Клімта, чому Мікеланджело використовував фрески як твіттер і що писали римляни на стінах будинків.

Печерні малюнки

Для первісної людини кожне приладдя, дія чи прикраса виконувала конкретну функцію. Не винятком були і наскельні малюнки, які у ХХ столітті знайшли у печерах по всьому світу. Їхня роль була магічна: найімовірніше, їх виконували мисливці, щоб “начарувати” успішну здобич. Можна сказати, що наскельні розписи — це тодішній дрімборд, тільки не з омріяною сукнею чи емблемою університету, а з буйволом. Якщо пронизати його списами на малюнку, то в реальному житті він також підкориться.

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider

Концепцію мистецтва як засобу чаклунства також розвивали єгиптяни. Вони зображали на стінах у гробницях життя до і після смерті захоронених.

Стіни в Помпеї

Коли ми говоримо про античне мистецтво, то згадуємо про скульптуру і архітектуру. Це зрозуміло — пам’яток живопису відтоді збереглося небагато. Можливо, ми б взагалі не знали про існування цього виду мистецтва у античності, якби не фрески на стінах Помпей. Вони збереглися завдяки вулканічному попелу, наслідку грандіозного виверження, який “сховав” і “законсервував” місто на століття. 

Фрески у Помпеї (та сусідніх містах, які розділили його долю) малювали на стінах храмів і звичайних помешкань. У другому випадку вони мали декоративне значення. Мистецтво втратило свою “магічну” функцію, митці стали зосереджуватись на  вдосконаленні своєї майстерности. На перший план вийшла естетика.

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider

В деяких тогочасних роботах можна дізнатися, що художників часом возвеличували більше, ніж скульпторів. Адже перші писали замальовки повсякденного життя, театру, міста. Втім, їхні роботи втрачені. Маємо лише вілли у містах із росписаними стінами. Там можна знайти знайомі живописні жанри: натюрморти, зображення тварин, портрети та пейзажі. Останні — унікальні для цього періоду, оскільки раніше, за часів скульптора Праксітеля, природа була лише елементом батальної картини чи портрету. Митець зосереджувався на людині. Потім поет Теокрит, який оспівував стиль життя пастухів, започаткував “тренд” на природу, і помпейські митці його швидко підхопили.

Втім, не фресками єдиними. Графіті у Помпеї також були. Їх або вицарапували, або писали червоною фарбою. Якщо ви думаєте, що там римляни писали свої величні вірші чи занотовували історію для майбутніх поколінь, то поспішимо вас розчарувати: надписи варіюються від “Маркус любить Спендузу” до “Якщо хтось не вірить у Венеру, то їм треба подивитися на мою дівчину”.

Давньоримське графіті

Римські катакомби

До IV століття християни для зборів та богослужінь переховувалися у римських катакомбах, оскільки вірити в Бога, а не в Зевса, було нелегально. Для перших навернених іудеїв живописна традиція була далекою. Малюнки в катакомбах почали з’являтися поступово, коли християнами ставали римляни, вже досвідчені у мистецтві. На стінах вони зображали прототипи ікон і християнські символи (як риба, хліб чи вино).

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider

На деяких малюнках є елементи язичництва. Таким, наприклад, є зображення Орфея, оточеного мініатюрами з Мойсеєм, Лазарем та іншими біблійними персонажами. Тут Орфей набуває нового значення: він уособлює Ісуса. Можливо, провівши паралелі між двома релігіями, християни легше навертали людей у свою. 

У римських катакомбах малюнки на стінах — це єдиний спосіб задокументувати свою віру, писати те, що ще незаконно.

Фрески

З виникненням християнських храмів у зображень на стінах до естетичної функції додалася ще й освітня. Тепер до церкви приходило безліч людей, частина з яких була неписьменною. Щоб розповідати історії святих, наставляти на путь істинну і залякувати прихожан Страшним судом, стіни соборів оздоблювали фресками (тобто малюнками, написаними по мокрому вапну).

Стиль фресок змінювався відповідно до епох. У період візантійської “аскетичної” манери фрески були мінімалістичними: зображали лише символи святих і уникали зайвих декоративних елементів. Так, наприклад, на малюнку Святого Духа та апостолів у монастирі Осіо-Лукас у Фокиді персонажі написані майже однаково, їх відрізняють лише атрибути та жести.

Зображення Святого Духа та апостолів у Фокиді

Найвідомішими є фрески періоду Флорентійського чінквеченто, наймасштабнішого періоду Відродження. Це часи Мікеланджело, Леонардо та Рафаеля.

“Створення Адама” Мікеланджело — це фреска на стелі Сікстинської капели, де зображено, як Бог дарує життя Адамові. Художник звертає багато уваги на форму тіл, монументалізм малюнку. Але цікавими тут є не деталі чи досконалість фігур, а композиційний центр — дотик пальців, який символізує могутність мистецтва.

"Створення Адама"

Іншою відомою фрескою Мікеланджело є “Страшний суд”, яку художник, до слова, використав, щоб висловити своє незадоволення (твіттеру у той час для таких потреб ще не існувало). Йому не подобалося розписувати стелю Сікстинської капели, тому в центрі Мікеланджело зобразив, як святий Варфоломей тримає в руках шкіру з порожнім обличчям самого художника.

Фрагмент "Страшного суду" або мініатюра "Ви під час дистанційного навчання"

Більше про фрески періоду Флорентійського чінквеченто ми розповіли тут

Будинок сецесіону

Не нехтували стінами для живопису й модерністи. Розписувати щось, окрім полотен, було для Густава Клімта не в новинку: у 1897 році він отримав замовлення від Віденського університету оздобити їхні стелі зображеннями юриспруденції, медицини та філософії. Щоправда, після написання останньої, університет розірвав контракт із художником, бо викладачам не вгодили зображення оголених жінок. Мовляв, вони відволікатимуть студентів (а чи студентів лише?) від навчання.

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider

Одна з найвідоміших робіт Густава Клімта “Бетховен фріз” — це цикл зображень на стінах Палацу сецесіону у Відні. Художник надихнувся Дев’ятою симфонією Людвіга ван Бетховена та написав серію робіт, які ілюструють шлях і прагнення людини від буремности та страждання до щастя. Робота настільки велика (12Х34 метри), що повного її зображення не існує, лише фрагменти.

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
Фрагменти "Бетховен фріз"

Клімт бунтує проти заанґажованого віденського суспільства: мешкаючи у християнській країні, він пише величезні зображення оголених та вагітних жінок, показує боротьбу з ворожими силами, не боїться еротичних підтекстів. “Бетховен фриз” — це найграндіозніша і найгеніальніша робота Густава, яка є символом сецесіонізму

Зараз малюнки на стінах є усім: вандалізмом, провокацією, рекламою. У сучасному світі рамки мистецтва ілюзорні. Тому ми, як і мешканці Помпеї, зізнаємося на стінах у коханні (і словами “Ваня любить Юлю”, і так, я це зробило Пусто на День святого Валентина). 

previous arrow
next arrow
Slider

Знайти межу між мистецтвом і хуліганством у графіті складно. У того ж Бенксі, анонімного вуличного художника з Британії, є і прихильники, і ненависники: хтось вважає його вандалом, а хтось розповідає про соціальне значення його робіт. Від звичайних графіті мистецтво Бенксі відрізняється тим, що розповідає історію. Воно є рефлексією на події у світі, виявом суспільного “партизанства”, критикою війн, екологічних проблем і наддержав.

Бенксі, "Якби графіті могло щось змінити, його би заборонили"

Хуліганство чи мистецтво — вирішувати вам. Очевидно одне: людям постійно хочеться залишити по собі слід, нехай то давньоримське зізнання у коханні, магічний спосіб заманити здобич чи можливість виявити своє невдоволення на стелі католицького храму. 

Кулик Тетяна