Матеріали з рубрики: Йоко Оно

“Відьма!”, “Ти зруйнувала Бітлз!”, “Психічка!” – життя пацифістки Йоко Оно не було мирним і спокійним. Вона пройшла крізь війну, сексизм, замах на вбивство, і продовжувала мріяти про мир у світі. Розповідаємо, які таланти приховувала мисткиня за образом дружини Леннона і чому завжди варто читати інструкції.

Йоко Оно народилася в Токіо 1933-го року. Її сім’я була типовою азіатською сім’єю, де дитина завжди не дотягує до високих стандартів батьків. Коли маленька Йоко вчилася грати на піаніно, батько казав, що в неї занадто малі руки. Тоді вона пообіцяла стати видатною композиторкою, з чого він сміявся, “бо в світі немає жодної жінки-композитора”. Мати ж сприймала її як “миловидну, а не гарну” дівчинку.

Йоко Оно сидіть у "Половині кімнати"

Її самосприйняття також викривила Друга світова. Тоді почалася золота епоха Голівуду, і Йоко часто ходила в кіно. Утім, після кожної стрічки в неї залишалася одна думка:

“Якщо в кіно всі поганці – азіати, може, і я теж поганець?” (у американських фільмах 40-х років образи японців викривлені, бо вони були на боці ворога)

У 18 Йоко почала шлях підліткового протесту. Вона стала першою жінкою, яка вступила на філософський факультет у Японії. Втім, швидко знудилася від читання Маркса та Сартра і вилетіла через рік. Через роботу батька, сім’я переїхала до Нью-Йорка. Йоко почувалася самотньо в новій країні, утім, її підтримувала любов до музики. Вона мріяла покласти на ноти пташині співи. Так народилася її поема-інструкція “Таємний твір” з майбутньої книги-збірки “Грейпфрут”:

“Виберіть ноту, яку ви хочете грати. Грайте її під такий акомпанемент: шум лісу з п’ятої по восьму ранку”.

Оно показала поему знайомому професору, який розповів їй про Джона Кейджа – авангардиста-музиканта, який вийшов на сцену з твором “4’33” і сидів у тиші. Це, а також те, що вона всупереч батькам одружилася з піаністом Тосі Ітіянагі, відкрило їй двері в світ мистецького авангарду.

Перфоманс "Прогулянка під піаніно" Джона Кейджа за участю Йоко Оно

Власний мистецький напрям

Молодята часто влаштовували концерти, на які приходила мистецька тусівка Нью-Йорка. Там був Марсель Дюшан, Джаспер Джонс, Філіп Глас. Йоко Оно спонтанно поєднувала у своїх творах музику, живопис, фотографію та перфоманс. Її підхід надихнув інших та посприяв народженню напряму флюксус. Утім, мисткиня була невпевненою серед зухвалих чоловіків-американців і не визнавала свій внесок. Свою сором’язливість вона показала в черговій інструкції “Живопис для боягузів”:

“Виріж у полотні дірку та тисни крізь неї руку глядачам”.

Попри це роботи Йоко Оно ставали популярними. У 1964 мисткиня поставила свій найвідоміший перфоманс “Відріж шматочок”. Вона виходила на сцену у простій сукні, перед нею лежали ножиці. Кожен глядач міг підійти та зробити з мисткинею що завгодно. Зазвичай глядачі соромилися, але потім шматували її одяг. Одного разу чоловік замахнувся зарізати ножем Йоко.

Того ж року Йоко Оно зібрала свої маленькі поеми-інструкції у збірник “Грейпфрут”, який став знаковим для напряму флюксус. У роботах мисткиня часто розраховує на глядача, щоб він допоміг закінчити твір. Її інструкції чекають дії у відповідь, а перфоманси активно залучають авдиторію. 

“Слухайте звук обертання Землі”

“Уявіть тисячі Сонць у небі одночасно. Дайте їм посвітити одну годину. Потім спостерігайте, як вони поступово тануть. Зробіть один сендвіч з тунцем та з'їжте”

“Уявіть, що хмари крапають. Вирийте для них яму в саду”.

Йоко виросла у сім’ї християнина та будистки. Її дитинство пройшло між воєнними роками у бункері та гламурними голлівудськими стрічками. Все життя її будувалося на невідповідностях та дисонансах. У своїх роботах через гармонію митця і глядача вона намагалася полагодити дизгармонію світу та зібрати його до купи.

Yoko Ono Films – Madeline Bocaro

Боротьба із сексизмом 

Йоко Оно порівнювала жінку в мистецтві з “темношкірим у світі”. Як відповідь сексизму вона знімала різні медитативні фільми. У 1966 вона випустила “Сідниці”, де великим планом (і з усмішкою за кадром) знімала сідниці людей. Згодом з’явиться “Муха”, де муха бігає по тілу жінки, та “Ерекція”, де в пришвидшеному режимі будується хмарочос. Утім, не шукайте тут лозунгів сексуальної революції. Йоко була гіпі і бачила в об’єктивації жінок та владі чоловіків агресію, яку засуджувала.

Усі роботи, зроблені нею в 1960-их, мали дещо спільне – вона заохочувала інших митців красти її концепти. Коли з’явився сценарій до її “Незавершеного фільму”, вона вважала, що фільм вже відбувся, тому кожен митець може створити власну версію її концепту. Її перфоманси ставили різні митці, і їй було приємно, коли правильно розумілі ідею. Навіть у гурту “Plastic Ono Band”, який вона заснувала з Джоном Ленноном, слоганом було: “Plastic Ono Band – це ви”.

І звісно, Леннон

З Джоном Ленноном вона познайомилася у 1966 на відкритті її виставки в Лондоні. Чоловік був зачарований її почуттям гумору. Спочатку побачив експонат-яблуко, яке вона продавала за 200 фунтів – стільки коштував досвід спостерігати за його гниттям. Далі заліз драбиною під стелю, де висіло чорне полотно з біноклем. Леннон подивився туди та побачив слово “Так”. Це добре та позитивне слово закохало його в Йоко Оно і змінило життя обох.

Після одруження (а Леннон був третім чоловіком) життя мисткині різко змінилося. Вона нарешті знайшла чоловіка, з яким почувалася на рівних, – вони навіть обоє були в білому на весіллі. 

Леннон та Оно проводили мирні протести у ліжку проти війни у В’єтнамі та насилля у світі. Бажання Йоко до миру посилювалося хвилею ненависти в її бік, бо вона - жінка, “що зруйнувала Бітлз”. Мисткиня сконцентрувалася на просуванні миру та зробила паузу в мистецтві.

Після Леннона Йоко повернулася до мистецтва іншою. Вона відмовилася від концептів на користь простої мови та простих істин. У 1980-их, коли її чоловік помер, на його честь створила соціальну скульптуру “Дерево мрій”. Для цього Йоко обрала дерева у Лондоні, Нью-Йорку, Токіо, Дубліні та Венеції. Інструкція була така:

“Загадай бажання. Напиши його на папері. Згорни та зав’яжи його навколо гілки Дерева Бажань. Попроси друга зробити те ж саме. Продовжуй загадувати бажання. Допоки всі гілки не будуть вкриті бажаннями”.

previous arrow
next arrow
Slider

Йоко Оно і сьогодні збирає бажання людей і мріє по мирний вільний світ. Хоча зараз Йоко поважають критики, а музеї пропонують авторські виставки, її мистецтво народилося в світі, де нікому не було потрібним. І все ж вона мріяла та залишалася собою. Тому і ви мрійте, робіть гарні справи і читайте Пусто.

Кухарська Єлизавета