Матеріали з рубрики: Самотність

Мистецтво зберігає в собі людський досвід і мудрість. Тому не дивно, що ми часом звертаємося до нього у пошуках відповіді на особисті питання: що робити, коли загубив сенс життя? Як впоратися із нещасливим коханням? Що вдіяти з відчуттям самотности? Напередодні Дня святого Валентина ми запитаємо в кіногероїв, як позбутися почуття одинокости.

Жеф Костелло: станьте самураєм, їм байдуже

“Самурай”, Жан-П’єр Мельвіль

Жефа Костелло не хвилює, що він одинокий. Зрештою, “немає глибшої самотности, ніж у самурая, окрім, можливо, самотности тигра в джунглях”– каже цитата на початку фільму Жана-П’єра Мельвіля. Щоправда, режисер сам її вигадав і приписав древньому японському кодексу, але яка різниця? Незмінно одне: Костелло французький самурай, холоднокровний кіллер і персоніфікація самотности. Такої, яка дозволяє бути об’єктом чиїхось бажань за межами кадру. Словом, стильна й естетична. 

Після прем’єри стрічки образ Алена Делона — бежевий водонепроникний плащ, білі рукавички та фетровий капелюх — став іконічним. Особливо одяг головного героя імпонував японцям: кажуть, вони масово скуповували його, аби бути схожими на Жефа Костелло. Не знаємо, чи допоможуть білі рукавички і дощовий плащ стати беземоційним вбивцею, але у них можна сховатися від настирливих закоханих пар. Чи, як мінімум, вражати таких ж одинаків у барі.

Дон Джонстон: навідайтеся до старих коханок

“Зламані квіти”, Джим Джармуш

Поки люди щодня гублять ключі, гаманці та ручки, Дон Джонстон втрачає коханок, бажання жити та власне я. Він так захопився своїм образом “Дон Жуана” (схожість на імені не закінчується), що раптом усвідомив: він сивий, старий і самотній. Чергова пасія гримнула за собою дверима і залишила хіба зів’ялі квіти, а Джонстон тепер хоче меланхолійно лежати на канапі й дивитися кіно, доки не сконає. 

Якщо ваші плани цієї п’ятниці резонують із бажаннями Дона, можете взяти з нього приклад і влаштувати собі мандри. Тільки не країнами чи містами, а будинками колишніх. Компанію вам складе стара автівка, ефіопський джаз та вічні екзистенційні питання. Не обіцяємо, що вас всюди прийматимуть із розпростертими обіймами: Дона цілували, незручно знайомили з чоловіками і погрожували вбити. Але наодинці з собою в дорозі між будинками жінок його минулого Джонстон, якого зіграв Білл Мюррей, шукав себе — і це найважливіше. 

Ісак Борґ: проведіть сесію самоаналізу

“Сунична галявина”, Інґмар Берґман

Можливо, ваша самотність добровільна і ви, як Ісак Борґ, просто втомилися від людей. Після смерті дружини герой вирішив стати відлюдником і присвятити життя науці. Власне, це дало позитивний результат: тепер чоловік має поїхати до іншого міста на нагородження за досягнення в медицині. 

Борґ егоїстичний, дещо відсторонений і далекий від сина. Він не хоче чути про його сімейні проблеми навіть тоді, коли  невістка Маріанна приїздить до Ісака й проситься пожити якийсь час. Чоловік відповідає їй доволі різко й не виявляє бажання “панькатися” з людськими проблемами. Втім, Маріанна вирішує поїхати на нагородження з Ісаком, а разом з тим навідатися до місць його дитинства. “Сунична галявина” — це історія про одинокого чоловіка, який втратив зв’язок із людьми та віднайшов його наново у своїх спогадах. Ісак зустрічається із тим, що його бентежило та знаходить душевний спокій і бажання допомогти невістці та синові. А ми розуміємо, що часом кілька годин наодинці зі спогадами можуть багато чого вирішити.

Сі Сі Бакстер: раціонально використовуйте житлову площу

“Квартира”, Біллі Вайлдер

Ви точно не почуватиметеся самотньо, якщо щовечора бачитимете, як з квартири, у якій ви мешкаєте, виходять нові коханці. Байдуже, що не ваші. Сі Сі Бакстер вчинив прагматично: вирішив погодинно віддавати свою холостяцьку оселю одруженим колегам, яким немає куди водити пасій. Щоправда, через це у нього не найкраща репутація в сусідів, але яка йому різниця?

Не гарантуємо, що таку аферу можна провернути з кімнатою в гуртожитку, але напередодні Дня закоханих бізнес-ідея Бакстера досить актуальна.

Джуліана: відчувати

“Червона пустеля”, Мікеланджело Антоніоні

Часом від самотности хочеться кричати, а все навколо здається сірим, як індустріальні пейзажі. Так почувається Джуліана, головна героїня “Червоної пустелі”. Вона байдужа до всіх навколо, окрім свого сина Валеріо. Жінка почувається покинутою і відчайдушно намагається знайти зв’язок із реальністю. А ми бачимо, як майстерно Мікеланджело Антоніоні передає емоційний стан головної героїні через кольорову палітру фільму і згадуємо, що усамітнення може не лише допомагати порозумітися з собою, але й робити боляче. Бо “Червона пустеля” — не спосіб знайти відповідь на запитання, як позбутися одинокости, а стрічка, яка каже: я розумію, як ти почуваєшся.

Можливо, ви не маєте бежевого плаща, автівки, щоб поїхати до коханок і місць дитинства чи квартири, яку можна винаймати парам. Не кваптеся засмучуватися: у кінематографічних героїв ще безліч порад, і не лише про самотність. Щоб дізнатися, яких, можете переглядати стрічки. Зрештою, із мистецтвом ніколи не буде одиноко.

Тетяна Кулик