Матеріали з рубрики: архітектура

Чоловіком, який голодував у середині ХХ століття в Парижі, кинув усі навчальні заклади та чий псевдонім перекладається як “багатство світу і сотня вод”, може бути лише художник або архітектор. Або і той, і той. Як-от австрійський митець Фріденсрайх Гундертвасер. Це саме той випадок, коли постать митця важливіша за творчість. Тож його історію і розповідаємо далі. 

 

 

Мистецтво створюється з болю

Ми всі по-різному реагуємо на негаразди: або впадаємо в депресію, або надихаємось. Митець від інших відрізняється вмінням із найболісніших подій зробити основу своєї творчости й розвивати її впродовж життя. 

Фріденсрайх Гундертвассер або, як його назвали при народженні, Фрідріх Штовассер, народився в єврейській родині в найгірший час для євреїв (1928 рік) у Першій Австрійській Республіці. Попри смерть батька і складне становище в родині, мати майбутнього митця віддала його навчатись у віденську школу Монтессорі (система педагогічного виховання, розроблена італійською ученою і мислителькою Марією Монтессорі. Такі школи підкреслюють і розвивають потенційні здібності дитини, використовуючи спеціально розроблені навчальні матеріали, та ретельно підготоване середовище, приділяючи велику увагу незалежності дитини та її індивідуальним потребам), проте всього на рік. Почалася війна. У 40-их роках майже сотня представників родини матері Фрідріха загинула від нацистських переслідувань. В останні місяці війни жінка з сином ховалася від бомбардувань у підвалах, а потім працювала за житло та їжу. 

Утім, завдяки матері, тяжкі часи не зробили із малого Фрідріха депресивного дорослого. Вона провела сина крізь війну у спробах дати йому найкраще, на що була здатна. Так світ отримав незвичайного митця Гундертвассера. 

 

Гундертвассер-художник

Якою б хорошою матір’ю не була фрау Штовассер, Фрідріх у найкращих традиціях митців-бунтарів втік із дому голодувати у Париж. Його перебування в паризькій Академії мистецтв вистачило на малюнок з оголеної натури в класі, який вразив викладача настільки, що той вирішив: художник не потребує академічної освіти. До того Фрідріх вже робив спробу навчатись у Відні – у 1948 році хлопець відвідував Академію образотворчих мистецтв, проте, отримавши базові навички роботи з натурою, залишив навчання. 

 

 

В Парижі він виживав, напрошуючись в гості на обід і просив дозволу розстелити спальний мішок в кутку кухні. Випрошував у знайомих дрібні монети, ходив із банкою від фотоплівки і просив друзів наповнити її цукром або маслом. Місяцями харчувався сочевицею (журналістки-веганки схвально кивають головою). Шукав фарби на смітнику.

Гундертвассер уважно ставився до матеріалів, з якими працював –“заздалегідь підготований матеріал – це мертвий матеріал”. Він вважав, що коли фарбу створює інша людина або машина, вона втрачає свою енергію. Тому він сам готував майже всі матеріали для живопису. Це означало для нього участь в процесі з самого початку. 

 

 

Гундертвассер-спіралелюб

Крізь усі твори Гундертвассера проходить безліч ліній. Митець особливо любив хвилясті і спіралі. У Гамбурзі він навіть влаштував перфоманс “Нескінченна лінія”, де разом із двома помічниками виводив на стінах плавні лінії прямо від підлоги. Вони робили це і коли люди розійшлись, і коли адміністрація висловила занепокоєння. 

Хлопці працювали майже безперервно кілька днів, навіть уночі, а коли їм відімкнули світло, почали малювати при свічках. Після офіційної заборони продовжувати перформанс Гундертвассер розізлився: йому не дали довести лінії до центру стелі, де вони повинні були перетворитися в його улюблену спіраль. Через це митець не погодився зайняти посаду запрошеного викладача у Вищій школі мистецтв Гамбурга і покинув місто.

 

 

Мотив спіралі є ключовим у творчості Гундертвассера. Вона з'явилася у його роботах після 1953 року, коли він подивився французький документальний фільм «Образи божевілля». Стрічка присвячена творчости хворих на шизофренію з паризького госпіталю Сен-Анн. Деякі з них писали спіралі – це захопило митця. Також він захоплювався модерном, у якому не визнавали прямих ліній і кутів. Спіраль стала для художника головною ідеєю в його опозиції стилям, які задавали тон мистецькому життю Парижа 50-их років, зокрема abstraction froide (геометрична абстракція), що має за основу пряму лінію. 

Гундертвассер-архітектор

Негативне ставлення до прямої лінії – це не тільки результат захоплення художника модерном. На його думку, пряма лінія, яка не трапляється серед природних форм, згубно впливає на здоров'я людини. Митець вважав, що сучасна архітектура із її функціоналізмом, який затвердив Баугауз, нанесли непоправну шкоду середовищу сучасної людини. Він хотів простиставити сучасним будівлям архітектуру органічних природних форм. 

Уже в 1950-их він агітував до створення середовища, яке відповідає природним потребам людини, та викладав пропозиції альтернативи нелюдському місту прямих ліній у маніфестах: “людина на землі є лише гостем і не може втручатись у природу своїми прямими лініями”. 

Знаменитим архітектором він став у 55 років, коли в 1983 році розпочали будівництво знаменитого багатоквартирного Будинку Гундертвассера у Відні. 

 

 

Жителі можуть прикрашати фасади навколо своїх вікон будь-як, ба навіть фарбувати стіни, як їм заманеться. Також важливо, щоб з людьми на поверхах жили дерева – понад 200 дерев і кущів, висаджених на балконах і терасах, перетворюють його в зелений оазис в центрі міста. Споруда вийшла настільки дивною, що кількість архітектурних замовлень у художника стала стрімко рости. Відтоді він оформлював у своєму впізнаваному стилі промислові будівлі, санаторії, водонапірні башти, музеї, навчальні заклади та навіть сміттєпереробний завод.

 

 

Гундертвассер-еколог

Фріденсрайх Гундертвассер пильно слідкував за екологічністю своїх проєктів. Він вважав, що людство зобов'язане компенсувати ті втрати, які воно завдає живій природі індустріалізацією. Тому фасади його будинків яскраві і життєствердні, тісно переплетені з рослинним світом. Чого вартий тільки його знаменитий будинок-пагорб в Новій Зеландії, який в прямому сенсі зливається з навколишньою природою: на ньому навіть пасуться вівці.

 

 

Він виступав з маніфестами, влаштовував акції, садив дерева, ходив голим – і все це з закликами повернутися до натурального життя. До речі, поховали його, як він заповів: голим, під тюльпановим деревом (загугліть, воно красиве). 

За все своє життя Гундертвассер прославився і як художник, і як графік, і як неординарний архітектор, і як декоратор. Він розфарбовував будинки в неймовірні кольори, посадив купу дерев і викладав у віденській Академії мистецтв. Він був нагороджений кількома преміями, зокрема за захист природи.

Помер Фріденсрайх Гундертвассер у Новій Зеландії в 71 рік, залишивши після себе різнокольорові спіралі на полотнах, яскраві фасади будинків, а головне – ідеологію природного людського середовища.

 Ангеліна Шевчук