Матеріали з рубрики: експресіонізм

Ернст Людвіг Кірхнер збирався на війну, а опинився у санаторії, вмовляв партнерку здійснити подвійне самогубство, а помер сам та був водночас геніальним і дегенеративним художником. Розповідаємо, як це поєдналося в одному німецькому митцеві. 

 

Початок

Ернст Людвіг Кірхнер один із засновників німецького експресіонізму. Він був не лише художником, а й скульптором та архітектором. Як це буває, під час навчання в університеті йому остогидли академічні догми, оскільки тогочасне німецьке мистецтво було консервативним (типові пейзажі, завчені студійні позування) і Німеччина значно відставала від інших країн у мистецькому плані. 

 


Автопортрет художника, 1931

 

Знайшовши кількох вічних революціонерів серед власних друзів, Кірхнер створив художню групу Міст (Die Brücke), перехід від класичного мистецтва до авангарду. Назву вони підгледіли у “Так казав Заратустра”, де мостом і переходом (а не ціллю) називали людину.


Учасники “Мосту”, зображені Кірхнером

 

При тому, зовсім палити мости митці не бажали: відкидаючи класичне мистецтво, матеріалізм та імпресіонізм, Кірхнер захоплювавася Дюрером, Грюневальдом та Ван Гогом. Він не був типовим революціонером і не ображав попередників, називаючи їх старими дурнями. Ба більше, любив і цінував їх, колекціонуючи картини. Цікавився і примітивним мистецтвом народів Африки та Океанії, тому деякі його роботи мають спільні риси з Гогеном, який жив на Таїті. 

 

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
Ранні роботи художника

 

Першу виставку художники групи провели на фабриці із виготовлення ламп, а маніфест Кірхнер, як ідеолог, вирізьбив на дереві: учасники вважали важливим відновлювати традиційні для Німеччини форми мистецтва. Пізніше всі документи “Міст” випускав у формі гравюр. Маніфест містив типові для кожного передового та революційного напрямку заклики: геть старе мистецтво, всі стилі та академічні норми безглузді, волю молоді, творімо нове мистецтво разом тощо.

 


Маніфест групи “Міст”

 

Учасники групи “Міст” вважали колір основною категорією художнього мистецтва. Картині не потрібні перспектива, пропорції, правдоподібність: вона є лише відбитком реальности, окремим виміром, у якому існують кольори та їх поєднання для передачі емоцій і почуттів. Усі форми умовні: достатні для того, щоб впізнавати лише предмети та силуети людей.

 

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider


7-8: Роботи Кірхнера

 

Тоді Кірхнер надихався Густавом Клімтом, а його пейзажі мали багато спільного з Ван Гогом та Матіссом, хоча були хаотичнішими та абстрактнішими: предмети деформовані, плоскі, перспектива зображує пейзажі згори, а людей прямо, що викликає дисонанс. Відвідуючи виставки Ваг Гога та Гогена у Дрездені, молодий митець переймав яскраві та теплі кольори: жовтогарячий, рожевий, помаранчений. Втім, часто роботи були перенасиченими та занадто яскравими.

 


“Жінка з cоняхами” Ернста Людвіга Кірхнера: знайдіть спільні риси з Ван Гогом

 

На ранніх роботах Кірхнера часто є оголені жінки. Проте ці картини відрізняються від тодішніх типових зображень жіночого тіла: моделі не лежать млосно на канапі у студії, натомість – відпочивають на пляжі чи купаються у озері. 

 

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
Жінки на картинах

 

Кірхнер жив типовим ідеалізованим життям митця: знімав квартиру з друзями з “Мосту” на гроші з продажу картин, їздив на озера на пленери малювати жінок з натури (зазвичай взаємодії картинами не завершувались), тонув у літрах абсенту, пробував наркотики. 

 


Типовий день з життя художника

 

Хаос

У 1910 художник переїхав до Берліна, який тоді ще не був світовою столицею гіпстерів. Ба більше: тодішній Берлін навряд чи їм сподобався б: індустріальний, перенаселений, ґротескний. Саме таким місто зображує Кірхнер: темні, брудні кольори, різкі та, водночас, нечіткі лінії. Силуети містян видовжені: вони схожі на героя міських легенд Слендермена. Гамору міста художник присвятив цикл “Берлінські вуличні сцени”. Вони неприємні: у них відчувається напруга, агресія, відчай, наближення катастрофи. Саме тоді роботи учасників “Мосту” набували все більш характерних рис експресіонізму.

 

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider


Неприємний Берлін

 

Негативна атмосфера міста позначилась на “Мості”: Кірхнер написав “Хроніки художньої групи “Міст”, де підкреслив (читати перебільшив) власну роль у групі як ідеолога. Це образило інших учасників, тому художник розсварився з усіма та гордо покинув групу.

1914-го спалахнула Перша світова. Як і багато тогочасних художників, Кірхнер вважав своїм обов’язком піти на фронт. Однак, на війну він так і не потрапив. Передчуття боїв викликало у нього панічні атаки та страх, які митець заливав алкоголем і морфієм. Власні переживання він виливав на картинах. Наприклад, автопортрет у військовій формі з відрубаною правою рукою. Служба для художника тривала кілька місяців, потім у нього стався нервовий зрив. Тому замість Антанти він боровся із залежністю та депресією у німецьких і швейцарських санаторіях.

 

“Автопортрет у військовій формі”, 1915

 

Спокій

Швейцарія сподобалась Кірхнеру, тому він залишився там і після внутрішньої війни. Жив на фермі у Давосі, зображав довколишні гори та поля. Давос став місцем зцілення та натхнення для художника. Він тимчасово перестав вживати алкоголь та наркотики. Брудні кольори Берліну немов очистилися та перетворилися у ті знайомі барви початку творчости Кірхнера: яскраво-рожевий, ніжно-блакитний. До митця повернувся спокій, він зображував все більш ідилічні та барвисті пейзажі. Художник цікався Баугаузом та роботами Пікассо, що відобразилось на абстрактности його картин: він обирав прості та геометричні форми. Також на роботах виникали кольорові тіні: митець не обмежував барви контурами предметів.

 

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
Спокійна та барвиста Швейцарія

 

У 1931 році Кірхнер став членом Пруської академії мистецтв, а у 1933 відбулася його найбільша виставка у Берні: митець отримав визнання.

 

Кінець

Внутрішній спокій Кірхнера тривав недовго. Нацисти мали власні погляди на мистецтво і на роботи художника: їх визнали дегенеративними. Всі його картини вилучили з німецьких музеїв, а деякі відібрали для виставки “Дегенеративного мистецтва”. 

”“Вони знищили моє мистецтво, знищать і мене” – писав митець. Для нього це було справжнім ударом, адже Кірхнер вважав себе не просто художником, а визначною постаттю німецького мистецтва, скромно називаючи свої роботи його квінтесенцією. Він завжди прагнув визнання: на деяких роботах навіть міняв дату, щоб видаватись більш прогресивним митцем і писав відгуки на свої ж картини під псевдонімом Луї де Марсаль. 

 

previous arrow
next arrow
ArrowArrow
Slider
Роботи художника

 

Психологічне здоров’я митця погіршилося і він знищив решту своїх робіт. Колишні залежності повернулись. З відчаю він вирішив покінчити життя самогубством. Тоді Кірхнер жив зі своєї партнеркою Ерною Шиллінг, якій запропонував вчинити подвійне самогубство. Передбачувано, вона не погодилась.Тому Кірхнер помер сам: двічі вистрілив собі у серце 15 червня 1938 року.

Марія Юськевич